​Передощилось. Відгриміло...

Передощилось. Відгриміло.
І серпень — був, і проминув.
До дна прозорий ранок білий
свою ж проглянув глибину.

Вертає світ свою колишню тишу,
стрічає воду витеклу вода.
А ліс, що літа дім залишив,
пішов у далеч... Осінь ліс згадав!

Згадав і я, що нині день недільний.
Це ж скільки літ, як дома я не був!
А хмари йдуть... Між білих лілій —
я бачу літа барву голубу.