Передощилось. Відгриміло...
Передощилось. Відгриміло.
І серпень — був, і проминув.
До дна прозорий ранок білий
свою ж проглянув глибину.
Вертає світ свою колишню тишу,
стрічає воду витеклу вода.
А ліс, що літа дім залишив,
пішов у далеч... Осінь ліс згадав!
Згадав і я, що нині день недільний.
Це ж скільки літ, як дома я не був!
А хмари йдуть... Між білих лілій —
я бачу літа барву голубу.
