Весно, сестро, зачекай!..

Весно, сестро, зачекай!
Не встигаю жити.
Знов зелений гай,
небеса — відкриті.

Все відкрито, тільки йди.
Не спинись!.. У світі
скільки чистої води —
наші душі вмити!

Весно, сестро, всі роки
зацвіли і пахнуть.
Грім, жагучий і стрімкий,
впав посеред шляху!

Все заквітло, що було,
відізвалось в крові.
Літом-полум’ям взялось
щастя і обнови.

А пісні які ж були
в юності у Львові!
Весно, весно, запали
І мене в цім слові.