Біографія Дмитра Фальківського
Дмитро Никанорович Фальківський (справжнє прізвище Левчук) – український поет, прозаїк, перекладач, сценарист – народився 3 листопада 1898 року в селі Великі Лепеси (зараз у міській смузі міста Кобрина, Берестейщина).
Вчився у Берестейській гімназії; у часи УНР займався терором у більшовицькому підпіллі. У 1920-1923 служив у Червоній армії (в органах ЧК), по демобілізації з радянського війська жив у Києві, де змінив прізвище з огляду на небезпеку помсти за участь у масових убивствах на території нинішньої Білорусі.
Друкуватися почав 1924 й містив поезії в журналах «Червоний шлях», «Життя й революція», «Всесвіт», «Глобус»; належав до літературної групи «Ланка» (пізніше МАРС). У ліриці Фальківського, нарівні з мотивами поліської природи, головну увагу зосереджено на зображенні російської інтервенції 1917-1920 в Україну, яку автор подає як «визволення».
Крім поезій, Фальківський писав нариси, оповідання, сценарії. Попри його спецслужбістське минуле, більшовицький режим ставився недовірливо до його творчості. Коли у зв'язку з убивством сталінського начальника Кірова було влаштовано новий терор, його разом з Г. Косинкою, О. Влизьком, К. Буревієм та іншими ув'язнено, а незабаром розстріляно у групі 28 осіб української творчої інтелігенції.
Окремі збірки поезій: «Чабан» (1925), «Обрії» (1927), «На пожарищі» (1928), «Полісся» (1931).
Посмертні видання: за редакцією М. Неврлого «Ранені дні» (Пряшів, 1969; там і докладна бібліографія) та «Поезії» (Київ, 1989).
Автор сценарію фільму «Греблю прорвано» (1928, у співавторстві з Л. Френкелем).
Дмитро Фальківський розстріляний 16 грудня 1934 року в Києві.
Твори
Критика
