Кращі комікси для тих, хто читає тільки книги
Захоплені відгуки фанатів і мільйонні тиражі не можуть переконати книголюбів, впевнених, що історії в картинках цікаві тільки дітям. Але є чимало «дорослих» творів, здатних це зробити. Пропонуємо вам список графічних романів, що анітрохи не поступаються літературі в її звичному розумінні. Цілком можливо, що вони змусять вас інакше поглянути на індустрію коміксів.
«Пісочна людина» (The Sandman), Ніл Гейман
Для тих, хто не заплутався в текстовому полотні «Улісса»
Якщо вам не вистачає літературності в коміксах, зверніть увагу на цю книгу. Ніл Гейман, автор світових бестселерів, ховає на сторінках графічного роману безліч цитат і відсилок. Давньогрецькі міфи, класична література і філософія, музика, живопис ... Ця головоломка змусить вас не раз звернутися до приміток.
Сама історія не менш цікава і опрацьована до дрібниць. Пісочна людина - Морфей в західній міфології. Він дарує сновидіння людям. Гейман проводить справжнє дослідження, розкриває сутність снів. Кожна книга - це антропологія нічних фільмів однієї людини. Автор намагається зрозуміти, чому одних мучать кошмари, а інші провалюються в світ яскравих історій.
Мінливі стилі, жанри, художники. Книги для тих, хто любить загадки і ненавидить монотонні розповіді на сотнях сторінок.
«V означає вендета» (V - for Vendetta), Алан Мур
Для любителів Орвелла і Замятіна
Світ пережив ядерну війну. Великобританія перетворилася на авторитарну державу, що потонула у насильстві, нерівності та пропаганді. Люди стали безликими, невільними істотами, для яких біль - буденне почуття. І як в кращих книжкових традиціях, з'являється герой-анархіст.
Комікс Алана Мура міг стати черговою антиутопією, де головний герой кидає виклик системі. Але в підсумку автор створив більш складного, неоднозначного, як саме життя, персонажа. Знайомий сюжет отримав футляр з нових конфліктів і колізій. У центрі - боротьба добра і зла всередині самої людини. Мур показує, що вихованим серед болю і страждання людям важко залишитися чистими. Героєві належить піти проти себе, відповівши на, здавалося б, банальне питання: чи виправдовує мета засоби?
Ламані лінії, незграбність, контраст білого і чорного з переважанням останнього, створюють похмурий світ, що стає дзеркалом внутрішнього образу героїв. 416 сторінок для тих, хто любить повільне, вдумливе занурення в книгу, не шукає класичних позитивних героїв і яскравих фарб.
«Я вбиваю велетнів» (I kill giants), Джо Келлі
Для тих, кого приваблює світ Сартра і Камю
Спочатку комікс нагадує казку, яку нам читали перед сном. Жила-була звичайна дівчинка. Носила вона заячі вуха. А ще була у неї чарівна сумка з величезним молотом і замок на березі моря. Кожен день дівчинка рятувала місто від велетнів. Чи просто хотіла вірити в це?
Цей графічний роман зовсім не про вигаданий світ. Він про світ дорослих, в якому опинилася перелякана дитина. Найтонші олівцеві і словесні лінії створюють точні психологічні портрети. Чорно-білі скетчі рясніють відтінками почуттів і емоцій маленької дівчинки.
Як в романах Сартра і Камю, реальність переплітається з ілюзорним світом свідомості головного героя.
«Маус. Сповідь уцілілого» (Maus: A Survivor's Tale), Арт Шпигельман
Для тих, кого зачепила історія «Хлопчика у смугастій піжамі»
Єдиний графічний роман, який отримав Пулітцерівську премію. Пігулка від зневіри для тих, хто вважає світ коміксів лише вигадкою, яка не має нічого спільного з реальністю.
Історія Мауса - це історія єврейського хлопчика, який пережив Голокост. Втрата близьких, втеча, гетто та концтабір. Чим не класичний роман про Другу світову? Є одне «але». Всі герої постають в образі тварин. Автор зображує євреїв у вигляді мишей, німців - як кішок, французів - як жаб, американців - як собак. Цікаво, що Шпигельман знеособлює персонажів однієї національності. Ззовні вони абсолютно однакові. Так автор говорить про єдину для народу долю. Війна стирає всі відмінності, крім етнічних.
Завдяки цьому прийому читач може подивитися на те, що відбувається, зі сторони. Ефект приголомшує. Тепер геноцид євреїв здається не тільки трагічною і лячною історією, а й гротескною, абсурдною. Тут немає цифр, логіки і фактів, тут тільки ваші емоції і переживання. Але ні на хвилину ви не забудете, що все відбувалося насправді.
Тим більше, в кінці автор поміщає реальний портрет батька, хлопчика-мишу, головного героя роману.
«Босоногий Ген», Кейдзі Накадзава
Для тих, кого не злякав «Щоденник Хіросіми» доктора Хачія
Сонячний ранок шостого серпня 1945 року. Жителі Хіросіми буденно готуються до майбутнього дня. Нічого не віщує біди. Але вже зовсім скоро на місто обрушиться пекло. Обгорілі тіла, втикані осколками обличчя, трамваї мертвих ...
Ця трагічна автобіографічна історія - одна з найважливіших антивоєнних видань другої половини XX століття. Кейдзі Накадзава йде в школу, коли о 8 годині 15 хвилин над Хіросімою вибухає атомна бомба. Його рятує бетонний паркан. Шестирічний хлопчик втрачає сім'ю. Він на самоті намагається вижити в одній із найстрашніших катастроф людства.
Автор відкрито говорить на табуйовані теми: пряма критика уряду, смерть. Динамічний внутрішній і зовнішній сюжет, калейдоскоп історій, зібраний навколо головного героя, і чорно-біла розповідь.
Мова графічного роману буде зрозумілою мільйонам людей по всьому світу.
«Персеполіс» (Persepolis), Маржан Сатрапі
«100 куль» (100 bullets), Брайан Азарелло
Для тих, хто знає з романів «Ребекка» і «Престиж», що помста - страва, яку слід подавати холодною.
Не комікс, а експеримент, за яким ви спостерігаєте в реальному часі. Брайан Азарелло зазирає в найтемніші куточки людської душі. Тонкий психологізм пронизує кожну сторінку.
Головному герою відкривають ім'я того, хто винен в його негараздах. На додачу дають сто куль, відстежити які неможливо. Але чи буде це обґрунтованою помстою чи вбивством з метою самовиправдання? Хто відповідальний за наше життя? Ми чи вигадані сили? Автор піднімає складне філософське питання, і читачеві належить відповісти на нього.
Тарантіно в світі коміксів. Тут немає героїв - лише негідники і лиходії. Немає і епізодичних персонажів, про кожного розкажуть докладно. Одна з двох кольорових книг-коміксів в нашому списку. Але фарби не зменшують емоцій, не роблять розповідь «мультяшною». Це все та ж серйозна історія, як і на чорно-білих сторінках.
Пропрацьовані історії, складні персонажі, нетипові конфлікти, якісна оповідь, відмінний стиль можна знайти не тільки на сторінках книг, але і коміксів. Потрібно лише відмовитися від ярликів і не оцінювати книгу по полиці в магазині чи обкладинці.
