Депресія очима біолога
Дмитро Жуков про депресію та апатію
1 Що являє собою депресія, апатія з біологічної точки зору? Як пов’язані між собою обидва стани?
Апатія – це рідкісний термін, більш буденний. Коренева структура цього слова з грецької мови означає «рух». Також можна знайти цей корінь можна знайти в словах «патетичний», «патологія» (патологія – це не відхилення від норми, це – зміна стану нашого організму; або, коли лікарі говорять, до прикладу: «Процес хвороби продовжується, але в якому саме органі – незрозуміло»). Відповідно, апатія – відсутність руху.
Мені зручніше говорити про депресію, яка є синдромом з трьома симптомами:
- зниження афекту;
- зниження когнітивних здібностей;
- зниження моторної активності.
Іншими словами, при депресії ми спостерігаємо постійно поганий настрій, зниження розумової активності, мінімум рухливості. Провідним же симптомом є погіршення настрою.
2 Як впливає генетика на схильність до депресії?
Окрім інших хвороб, спадковість впливає і на депресію. Але, на противагу розумовій відсталості, вплив факторів середовища на прояви депресії набагато сильніший, ніж вплив генома. Інакше кажучи, людина не народжується потенційно депресивною. Такою вона стає через зовнішні обставини життя і власну поведінку.
3 Які гормони чинять прямий або непрямий вплив на психіку і, частково, на настрій?
Я про це цілу книгу написав (див. питання №13). Якщо лише перерахувати – усі. Але кожен по-різному.
4 Як самостійно контролювати роботу цих гормонів?
Цього робити не варто. Контролюйте свою поведінку.
5 З якими соматичними захворюваннями пов’язана депресія?
Чудове запитання! З безліччю. Існує таке визначення – «соматичні маски депресії». Депресія може проявлятися у вигляді будь-якого захворювання: від серцевого і до облисіння.
6 Які зміни виникають в організмі в період апатії і депресії?
Можливо, під терміном «апатія» ви маєте на увазі щось своє? Поточніть, або заберіть цей синонім. Інакше, у читачів складеться враження про самостійність такого стану. Мені про це невідомо. Про які зміни – див. відповіді на питання №1 і №5.
7 Яка біологічна роль депресії?
Чудове запитання! Субдепресивні стани (не зовсім депресія, але настрій, найімовірніше, похмурий, ніж радісний) сприяють розумовій активності. Коли людині дуже добре, її мозок працює вкрай погано.
8 Як здолати депресію? Чи потрібно це робити? Можливо, вирішення проблеми криється у раціоні харчування.
Звичайно, це необхідно зробити. Зневіру (депресію) невипадково віднесли до смертних гріхів, тому що, зазвичай, людина сама винна у своєму поганому настрої. Ось, недоумкуватість церква гріхом не вважає. Це все – провина генетики. Як саме: я описав у книзі.
9 Чим викликані сезонні загострення депресивних станів (осінь, весна)?
А як ви самі гадаєте? Вірно, в зміні світлового дня. Про гормональну специфіку – у книзі. Практична порада від мене: зранку – побільше світла, а літнім вечором – поменше.
10 Наскільки серйозна проблема депресії для індивідуума і суспільства загалом?
Це – «хвороба ХХІ ст.»
11 Ваші дослідження спрямовані на виявлення і вплив неконтрольованого стресу на прояв та розвиток депресії. Розкажіть, що саме ви робите і до яких висновків дійшли?
Практичний висновок – якщо сім’я, робота, сусіди, знайомі та країна проживання вас не задовільняють, і ви, на жаль, не можете на все це вплинути – знайдіть собі заняття до душі (в чому станете успішні й сподобаєтесь самі собі). Білка бігає по колесу, а людина в змозі створити собі більш складні іграшки.
12 Читала частину Вашої книги «Стій, хто веде? Біологія поведінки людини та інших звірів», яка є у вільному доступі Розкажіть нашим читачам про цю книгу. Вона мені дуже сподобалась.
Гарне питання! Дякую!
У 2013 році книга отримала премію «Просвітник» від фонду «Династія».
Це белетризований підручник, який я опублікував у 2007 році. Підручники ця премія не оцінює, тому я прибрав атрибути учбової літератури – контрольні запитання, таблиці, складні схеми, і додав жартів, прикладів з життя, полегшив прийняття. Але кістяк, повторюю, - підручник для небіологів (психологів, соціологів, юристів, політологів тощо) про біологічні основи поведінки.
Книг про поведінку існує багато. Серед них є й чудові підручники – Дьюсбері, МакФарланда, Зої Олександрівни Зоріної зі співавторами – усі вони створили прекрасні книжки. Але, тим не менше, і я написав! Тут пригадується тітонька з «Театрального роману» Булгакова: «Так навіщо ж нову п’єсу вигадувати, коли вже стільки всього понаписувано!»
Моя книга відрізняється від вже існуючих тим, що я починаю з обгрунтування майже цілковитої однаковості людини та інших тварин. Біологи пропускають це питання, адже воно не є для них значущим. Для біологів абсолютно зрозумілим є те, що людина – представник виду. Отже, для опису її поведінки потрібно використовувати ті ж поняття, що й для інших живих істот.
Але, це суперечить уявленням психологів та інших гуманітаріїв (як і для більшості обивателів). Більшість вигукне: «Розум! Мислення! Свідомість! Душа!» Так. Усе це людина має, а також – розум, честь і совість. АЛЕ. Усі ці якості відіграють роль у мізерному проценті нашої поведінки. А спробуйте довести, що у мавп, собак, котів та хом’ячків відсутня свідомість. Не вийде.
Крім того, моя книга відмінна тим, що я роз’ясняю поняття «поведінка». В усіх відомих мені підручниках мова йде про те, що поведінка буває харчовою, статевою, оборонною і т.д., а вже потім переходять до розгляду окремих частин цього питання. Я ж розглянув механізм поведінкового акту. Це важливо.
Крім того, у книзі я детально торкнувся проблеми стресу. Знову ж таки, це питання не досліджувалось в інших книгах про поведінку. Навіть деякі біологи вважають, що «стрес – це гормони». А психологи стверджують, що стрес виникає через неприємності. Я ж пропоную детальний розгляд проблеми поведінкового аспекту стресу.
Звичайно, не тільки поведінкового. Оскільки двадцять років я вивчав ендокринну систему, у крові та інших тканинах, - маю досвід, одним словом – я описав й участь гормонів у появі стресу. І не тільки.
Уявлення про гормони в суспільстві, в т.ч. у біологів, цікавим чином розрізняються. Один полюс – це коли гомони відіграють роль в роботі наших органів. Сюди можна віднести: інсулін, статеві гормони й щитоподібну залозу. Якщо ж мова заходить про поведінку і психіку, - то це одна нервова система. Префікс «нейро˗» просто втомлює. Не тільки «нейропсихологія», а й «нейроекономіка» (не кажучи вже про «нейробіологію»), і, навіть, «нейромедитація» (сам бачив десь в мережі Інтернет).
Протилежний полюс уявлень про гормони – гормональний тоталітаризм. «Серотонін – гормон щастя», «Окситоцин- гормон дружби», «Тестостерон – гормон самі розумієте чого».
І я прокладаю шлях (достатньо широкий, маю надію) між цими двома полюсами; пояснюю роль гормонів в поведінці, яка є вагомою, але не настільки, як собі уявляють «гормональні детерміністи».
Крім того, я пишу про багато важливих речей, які недостатньо досліджені у профільній літературі про поведінку (у підручниках). Зокрема, це тема «психотипів», до якої можна додати і статеві відмінності.
Вочевидь, поведінка жінок і чоловіків – це «дві великі різниці». Сучасна політкоректність змушує багатьох біологів «закривати очі» на таку проблему, а деяких нонконформістів, навпаки, «кидає» у шовінізм. Шовінізм, звичайно ж чоловічий, тому що автори – чоловіки. З біологів можу пригадати лише одну жінку – М. Л. Бутовську. Рекомендую її книги усім, хто цікавиться біологією поведінки, в т.ч. й статевою різницею.
Я також постарався детально описати та аргументувати біологічні основи розбіжностей у поведінці жінок і чоловіків. Зокрема, підкреслив, що вони мають біологічне підгрунтя (статева різниця), а, що опосередковано культурою, тобто традиціями виховання, і є гендерними розбіжностями.
Звичайно, моя точка зору викликала обурення і феміністок, і чоловіків-шовіністів. Феміністки (спільнота «Екволіті»), навіть, створили термін «нейросексизм» для тих факторів, які вказують на різницю в будові жіночого та чоловічого мозку. А спільнота «Андрократія» дуже різко критикує мене за те, що мало написав про «достоїнства» чоловіків та «недоліки» жінок.
Зверніть увагу, що ці слова помітив лапками, тому що це оціночні категорії. В реальності чоловіки діють краще в одних обставинах, а в інших – жінки набагато перевершують чоловіків. Головне – не розглядати наявність обох статей як війну. Це ж, - співіснування чоловіків і жінок – співпраця. А ті, хто намагаються довести, що хтось гірше, хтось пригноблений, хтось «підкаблучник», або під «залізною п’ятою» - ці люди страждають комплексом неповноцінності і намагаються компенсувати це боротьбою за рівноправ’я. І, до того ж, змішують поняття «рівноправність» та «однаковість».
Але, треба додати, що багатьом подобається моя книга. У всякому випадку, велика кількість «лайків» і «дизлайків» свідчить, що байдужих мало.
Отож, рекомендую. І хочу нагадати, що у 2015 році, який вже закінчується, вийшла друком моя нова книга «Біологія поведінки богів та героїв Давньої Греції». Це не просто гра розуму. Грецькі боги, на відміну від богів інших народів, теж люди, тільки безсмертні. Тому аналіз їх поведінки говорить нам про те, якою була поведінка греків епохи формування міфології, три-п’ять тисяч років тому, що змінилось, а що залишилось незмінним.
