Як надія захищає мозок
«Де надія, там і тривога: тривога завжди сповнена надії, надія завжди повна тривоги», - зазначив Франсуа де Ларошфуко, і, здається, мав рацію. Оглядач Big Think Пол Ратнер коротко розповідає про те, як на нейробіологічному рівні пов'язані надія й тривога, та чому домінування одного почуття незмінно призводить до зниження іншого.
У недавньому дослідженні китайські психологи з'ясували, що надія захищає наш мозок від тривоги, і розширили наше розуміння того, як це відбувається на нейробіологічному рівні.
Фахівці відзначають, що надія є центральною темою позитивної психології, які відноситься до «цілеспрямованих очікувань» людини, що включають у себе як саму діяльність (прагнення до мети), так і шляхи досягнення мети (пошук способів).
Оскільки надія є постійною властивістю особистості, учені вирішили, що є спосіб виявити ділянку мозку, яка відповідає за функціонування надії як такої. Вони використовували фМРТ-візуалізацію для дослідження мозкової активності 231 старшокласника з Ченду (Китай), які попередньо пройшли анкетування для визначення рівня надії з використанням DHS-тесту (Demographic and Health Survey - обстеження демографічних характеристик і стану здоров'я) і тест на рівень тривожності.
Вчені проаналізували дані мозкової активності за методом fALFF (fALFF - аналіз амплітуди низькочастотних циклічних змін активності). Вони виявили, що присутність надії була пов'язана з більш низькими значеннями fALFF у ділянці медіальної орбітофронтальної кори (mOFC) мозку, яка бере участь у процесах, пов'язаних із винагородою, виробленням мотивації, рішенням завдань і цілеспрямованою поведінкою.
Орбітофронтальна кора розташована трохи вище від орбіт очей у ділянці лобових часток. На думку вчених, надія виступає в якості «посередника» між активністю орбітофронтальної кори й тривогою. Вони відзначають:
«У цілому, це дослідження надає перший доказ існування функціональних мозкових особливостей, що лежать у основі роботи надії, і розкриває можливий механізм, завдяки якому надія грає захисну роль, створюючи довільну мозкову активність у відповідь на тривогу».
Це перші об'єктивні дані, які підтверджують, що надія може мати фізичне представлення в мозку, але зв'язок між надією й тривогою був установлений у низці попередніх досліджень. У 2002 році в рамках дослідження Канзаського університету С.Р. Снайдер розглядав, яку функцію надія відіграє для студентів. Дослідники виявили, що студенти з низьким рівнем надії відчували більше тривоги, перш за все через постановку занадто важкодосяжних і недосяжних цілей.
Дослідження 2011 року вчених із Малайзії та Гонконгу показало зв'язок між збільшенням рівня надії й зниженням тривожності та депресії в онкологічних хворих.
Проте, залишається відкритим таке питання: сама надія є причиною зменшення тривожності, чи люди з більш низьким рівнем тривожності більш схильні до надії?
