Сила музики: чим мозок музиканта відрізняється від звичайного
Рухи, вправність, синхронія: з’ясовуємо, як музика впливає на мозок, чим мозок музикантів відрізняється від звичайного і що нам може дати гра на музичних інструментах?
В своєму есе «Musicophilia: Tales of Music and the Brain» (2008 р.) (“Музикофілія: казки музики та мозку”) відомий невролог і лікар-психіатр Олівер Сакс зазначав:
“Універсальна здатність відгукуватись на музику вирізняє людину як вид. Про птахів говорять, що вони “співають”, проте музика у всій її складності, з ритмами, гармонією, тональностями, тембром, не кажучи вже про мелодію, належить лише нам. Деяких тварин можна навчити відбивати ритм, але ми ніколи не побачимо, щоби вони спонтанно почали танцювати під музику, як це роблять діти. Як мова, так і музика — особливість людини.”
Втім, в певному сенсі музика передувала появі мові, тому що саме звуки були первиною формою спілкування. Ми здатні виражати емоції, розповідати, надихати, викликати співчуття та довіру за допомогою звуків, які ми видаємо, але й власне музика незмінно змушує нас переживати різні стани — від спокою чи занурення в глибокий сум до збудження надзвичайної активності і народження непідробної радості. І, можливо, саме з цієї причини музика є одним з найінстинктивніших та найкомунікативніших видів мистецтва. При цьому музика як найчуттєвіше та найінтуїтивніше мистецтво залишається явищем загадковим, особливо з точки зору її впливу на мозок, на нашу нейрофізіологію.
Як музика впливає на мозок? Чим відрізняється мозок музикантів від пересічного? Що дає нам гра на музичних інструментах? Як показують численні дослідження в усьому світі — чимало. Так, нещодавно вчені зі Стенфорда з’ясували, що прослуховування музики допомагає мозку передбачати події і покращує концентрацію уваги. Окрім того, дослідження терапевтичної дії ритмічної музики показало, що вона стимулює роботу мозку і спонукає мозкові хвилі резонувати в такт ритму музики, що, в свою чергу, “полегшує рух, коли рухова здатність порушена чи не розвинена взагалі”. А нещодавнє дослідження фінських вчених з університету Ювяскюля виявило, що регулярна гра на будь-якому музичному інструменті здатна “змінити” схему нашого мозку і навіть покращити його роботу в цілому.
Дослідження ґрунтується на отриманих ще у 2009 році даних, які показали, що тривалі періоди музичної практики сприяють збільшенню розмірів центрів головного мозку, відповідальних за слух і фізичну спритність. Музикантам краще вдається в галасливій обстановці відфільтровувати звукові перешкоди і розрізняти мову, а дехто може похвалитися розрізненням емоційних реплік в розмовах (в тій же галасливій обстановці). Попередні дослідження також показували, що мозолисте тіло — тканина, що сполучає ліву та праву півкулі головного мозку, - у музикантів є більшим, ніж у звичайних людей. Очолювані Ібалою Бурунатом (Iballa Burunat) фінські вчені вирішили ще раз перевірити давнішні дані і з’ясувати, чи покращує ця обставина зв’язок між півкулями мозку.
Для досліду було сформовано дві групи. В першу увійшли професійні музиканти (клавішники, віолончелісти, скрипалі, тромбоністи та фаготисти), в другу — люди, які ніколи на музичних інструментах професійно не грали.
Для з’ясування, як прослуховування музики — не лише її виконання — впливає на півкулі головного мозку, вчені використовували МРТ-сканери. Під час перебування випробуваних осіб в сканерах для кожного з них програвали три музичних твори: пісню “Stream of Consciousness” групи “Dream Theatre” (прогресивний рок), аргентинське танго «Adios Nonino» Астора П’яцоли і три уривки з класики — “Весни священної” Ігоря Стравінського. Дослідники записали реакцію мозку на музику кожного з учасників і за допомогою програмного забезпечення порівняли активність правої та лівої півкуль.
З’ясувалось, що частина мозолистого тіла, як об’єднує дві півкулі, дійсно, більша у музикантів. Дослідники також виявили, що активність лівої та правої півкуль набагато симетричшніша в мозку музикантів, аніж не-музикантів. При цьому клавішники показали найсиметричніший баланс, і дослідники пов’язують це з тим, що гра на клавішних потребує максимально синхронного використання обох рук. Бурунат підкреслює:
“Клавішники найбільш дзеркально задіюють обидві руки та пальці під час гри. Незважаючи на те, що гра на струнних так само вимагає задіювати дрібну моторику та координацію рук, все ж присутня асинхронність між рухами пальців.”
Музиканти з професійних ансамблів продемонстрували швидку відповідь на декілька сенсорних стимулів, що є важливою навичкою для успішної музичної співпраці. Дослідники вважають, що ця навичка, яка вимагає швидкості та оперативності, також може потребувати симетричнішого задіювання обох півкуль.
Втім, як відзначають вчені, найдивовижніше те, що всі ефекти, які спричиняє на мозок гра на інструментах, вмикаються у музикантів і при простому прослуховуванні музики - а, отже, не лише мозок змінюється з музичною освітою, але й сприйняття музики. Мозок музикантів ніби “переналаштовує” себе, створюючи альтернативні нервові шляхи.
Також спостерігалися симетричні відповіді мозку музикантів у відповідальних за роботу дзеркальних нейронів лобно-тім’яній ділянках. Відповідно, прослуховування музики, ймовірно, активізує нейрони, що регулюють рухом, який створює ці звуки.
Фінські вчені стверджують, що результати їх дослідження переконливо доводять відмінність мозку музикантів від мозку пересічної людини: його півкулі краще взаємодіють одна з одною. Мозок музикантів спроможний синхронніше працювати, але наразі вчені не готові сказати, які переваги цей посилений зв’язок дає музикантам в інших навичках, пов’язаних з роботою рук. Ці питання неодмінно стануть основою нових досліджень. А зараз зрозуміло одне — тривала гра на музичному інструменті прямо впливає на розвиток мозку і плоди цього впливу є сталими і не залежать від самої ситуації гри. Чи це не привід зайнятись музикою?
