Микола Чернявський. Глибокий плуг пройшов полями
Глибокий плуг пройшов полями
Моєї тихої душі,
І впали в слід йому стеблями
Квітки, щоб вмерти у глуші.
Зійшла зоря. В яснім покрові,
В короні зір виходить ніч.
Сховався місяць у діброві.
Останні хмари плинуть пріч.
Скажи ж мені… Але не треба:
Сама ти плуг той навела…
І бачать ясні очі неба
Квіток загублені тела!..
Твори
Критика
- Будівничий вільної України
- «Мелодія степової журби по ідеалі...» (філософське оповідання Миколи Чернявського «Богові невідомому»)
- Поетика інтимної лірики М. Чернявського
- Поетична творчість Миколи Чернявського в дискурсивно-типологічному контексті української поезії кінця XIX – початку XX ст.
- Функції кольорів у поетичному пейзажі М. Чернявського