Біографія Миколи Чернявського

Микола Федорович Чернявський – український поет, педагог і земський діяч – народився 22 грудня 1867 (3 січня 1868) року в с. Торська Олексіївка Бахмутського повіту Катеринославської губернії.

Батько — Федір Степанович Чернявський, мати — Катерина Степанівна. Через два роки його батька з диякона висвятили на священика й дали приход у селі Новобожедарівка Слов'яносербського повіту. Це село, розташоване над Сіверським Дінцем, межувало з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митяківській, перші три роки хлопець учився в початковій, так званій народній школі.

Далі навчання пішло стежкою, звичайною для попівських дітей. Щоб вступити в духовне училище, хлопець півроку готується до іспитів у приватного вчителя, а потім ще півроку у попа. Це дає свої наслідки, в 1878 його зараховують до Бахмутського духовного училища, а після його закінчення в 1883 — у Катеринославську семінарію. Закінчив Катеринославську духовну семінарію в 1889. З 1889 учителював у Бахмутському духовному училищі викладачем церковних співів і музики. Після дванадцяти років учителювання він кидає бурсу і 1901 року, на запрошення М. М. Коцюбинського переїздить до Чернігова.

1901-1903 працював земським статистиком у Чернігові, з 1903 жив у Херсоні та до 1919 працював там у губернському земстві, пізніше вчителював.

У 1903 Микола Федорович переїхав у свій будинок на Пестелевському проїзді (нині — вул. Перекопська). У теперішній час будинок Чернявського використовується як приватне майно. Біля парадного входу встановлено дві пам'ятні таблички, присвячені Чернявському і Коцюбинському.

У 1917 очолив товариство «Українська Хата в Херсоні». Постання Української держави у 1917 Чернявський привітав, але активної участи в її розбудові не взяв та по її поразці залишився під совєтами, хоч радянським письменником теж не став і з 1933 зовсім перестав друкуватися. Пізніше був репресований, а твори його були заборонені; реабілітований по смерті Й. Сталіна. Але радянська критика і після реабілітації закидає Чернявському український націоналізм.

Довгий час помилково вважалося, що М. Чернявський загинув 1948 року. Лише у 1992 пошуковці встановили справжню дату смерті письменника.

Микола Чернявський був розстріляний опівночі з 19 на 20 січня 1938 року.

Микола Федорович Чернявський був реабілітований у 1955. Відродження його імені почалося з 1964, коли донецький літературознавець В. В. Костенко надрукував у видавництві «Донбас» літературно-критичний нарис про життєвий і творчий шлях М. Ф. Чернявського «На шляхах велелюдних». У 1966 в Києві було видано двотомне зібрання творів письменника.

Перші вірші Чернявського датовані 1889.

Окремі збірки поезій:
«Пісні кохання» (1895).
«Донецькі сонети» (1898).
«Зорі» (1903).

Крім того, Чернявський брав участь у виданні альманахів «Дубове листя», «З потоку життя», «Перша ластівка»; друкувався в журналах «ЛНВ», «Правда», «КСт.» й ін., а за радянського часу в журналах «Життя й Революція», «Червоний Шлях», «Зоря».

У тематично багатій ліриці Чернявського особливо визначається писана під впливом фольклору й Т. Шевченка любовна поезія, історичні твори, присвячені Козаччині та Гетьманщині, зокрема добі Б. Хмельницького, патріотичні вірші, присвячені Україні, пейзажна лірика тощо.

У дореволюційній поезії Чернявський — один з найвизначніших майстрів сонета, зокрема в «Донецьких сонетах» він перший в українській поезії створив жанрові картини з життя донецького селянства і робітництва. Писав також оповідання, спогади тощо. У 1894 переклав «Слово о полку Ігореві».

Найповніше видання творів Чернявського: «Твори», т. І-X (1927-1931). Після реабілітації вийшли короткі вибірки: «Поезії» в одному томі (1959) і «Твори», т. I-II (1966). Повна бібліографія творів Чернявського у біо-бібліографічному словнику «Українські письменники» (т. III, 1963).

Біографія

Твори

Критика