(1868-1938)
Творча індивідуальність Миколи Чернявського-поета репрезентує як розвиток традиційних для української літератури 19 ст. напрямів — романтизму і просвітництва, так і модерністичні течії, що сформувалися на рубежі 19-20 ст. — неоромантизм, неокласицизм.
Поезії Миколи Чернявського, створені на межі 1880-1890-х pp., це здебільшого ліричні освідчення в любові до матері-батьківщини, пристрасні виступи на захист національно й соціально поневоленого народу.
У творчому доробку М. Чернявського-поета поряд з патріотичною, філософською, пейзажною лірикою виокремлюються поезії, присвячені темі кохання. Тему кохання поет розробляв впродовж всієї літературної творчості. Рання лірика Чернявського характеризується пристрасністю закоханості, імпульсивністю почуттів, інтимна лірика пізнього періоду пройнята ностальгією за пройденими почуттями, філософськими роздумами про кохання.
Твори
Критика
- Будівничий вільної України
- «Мелодія степової журби по ідеалі...» (філософське оповідання Миколи Чернявського «Богові невідомому»)
- Поетика інтимної лірики М. Чернявського
- Поетична творчість Миколи Чернявського в дискурсивно-типологічному контексті української поезії кінця XIX – початку XX ст.
- Функції кольорів у поетичному пейзажі М. Чернявського
