Олена Пчілка. Дрібненькі грушки

Галя з мамою в садочку

Груші в кошичок збирає;

Себто — мама більш пильнує,

Доня ж — тільки помагає.

— Що ж ти, Галочко, минаєш?

Он же, бачиш, у травиці

Ще грушок зосталось зо три.

— То, матусенько, гнилиці!

— А оці дві онде, бачиш?

— То, мамусю, дуже дрібні!

Нащо нам грушки такії?

Та хіба ж такі ми бідні? —

Мама вмовкла та в травицю

Все пильненько поглядає,

Нахиляється й помалу

Груші в кошичок складає.

Літо любеє минуло!

Ох, недовго пробуває!

Десь лиха зима взялася,

Снігом землю укриває!..

Вже й Різдво якось надбігло,

Ось і Свят-вечір у хаті,

Всі клопочуться, радіють

І убогі, і багаті.

На столі і пиріжечки,

І кутя, й узвар укупці —

Все завдяки чи бабусі,

Чи матусеньці голубці!

Тож і Галя коло мами

Їсть узварець, поживає;

З ’їла зо дві, зо три грушки

Та уголос і питає:

— Де таких, матусю, добрих

Грушечок оце достала?

— А се тії,— каже мама,—

Що в садочку ти минала!..