Як економіка Стародавнього Єгипту заклала основу для побудови пірамід

Aвтор: Андреас Вінклер, викладач єгиптології та коптської мови факультету східних студій Оксфордського університету.

У тіні пірамід Гізи лежать гробниці придворних і чиновників царів, похованих у набагато більших спорудах. Ці чоловіки і жінки були відповідальними за будівництво пірамід: архітектори, військові, жерці та високопоставлені державні управлінці. Останні керували країною та опікувалися тим, щоб фінанси були в належному стані для зведення цих монументальних царських гробниць, які, вони сподівалися, переживуть вічність.

Гробниця чиновника Старого Царства зображує сільськогосподарські дарунки для її власника. Джерело: Музей мистецтва Метрополітен

У Старому Царстві, період якого тривав приблизно більше п’ятисот років (2686–2181 рр. до н.е.), економіка була переважно аграрною, а тому значною мірою залежала від Нілу. Ріка заливала поля вздовж своїх берегів і приносила родючий мул. Вона також дозволяла транспортувати товари по всій країні.

Дослідження показують, що більшість оброблюваних земель належала до великих маєтків, що перебували під контролем царської влади, різних храмів та багатих землевласників, які зазвичай були царськими чиновниками.

Такі маєтки варто розглядати пов’язаними один з одним, а не як окремі одиниці. Вони часто були частиною однієї мережі перерозподілу, зрештою підкорялися царю та певною мірою залежали від центральної державної адміністрації. Ця система також могла мати як формальну, так і неформальну мережі перерозподілу та прихильності. Суспільство цього періоду порівнювали з феодальним устроєм, що існував у середньовічній Європі.

Складна система податків

Загалом маєтки разом із містами були основними одиницями економічної та суспільної організації. Джерела свідчать, що царська влада не оподатковувала окремих осіб, таких як землероби, оскільки адміністрація, здається, не могла впоратися з вимогами до деталей цього завдання на загальнодержавному рівні. Натомість, вона покладала відповідальність на голів цих маєтків, які були особисто зобов’язані давати доходи до царської скарбниці та забезпечувати, щоб володіння, якими вони керують, виробляли очікуваний надлишок. Нездатність досягти цього могла призвести до фізичного покарання.

Для того, щоб розрахувати доходи і, таким чином, визначити скільки податків треба сплатити царській адміністрації, влада проводила періодичні переписи. Рахували не окремих осіб, а оподатковувані товари – наприклад, велику рогату худобу, овець та кіз. Також зрозуміло, що інші продукти, такі як тканини та вироби різних ремесел, збирали як податки.

Податки, що встановлювала держава, збирали в зерносховища та скарбниці, а потім перерозподіляли назад до маєтків або на різноманітні будівельні проекти. Це могло бути будівництво царської гробниці та підтримка її погребального культу. Свідчення того, як служили такому царському погребальному культу, були знайдені в Абусірі, недалеко від сучасного Каїра. Ці тексти повідомляють історикам про повсякденні справи та клопоти жерців і про те, як поклоніння померлому цареві було пов’язано з царською адміністрацією та різними іншими храмовими маєтками.

Плавна робота

Абусірські піраміди та залишки некрополю. Джерело: Chanel Wheeler/Wikipedia CC BY-SA

Керівники маєтків були багатими, але для цього вони мали плідно працювати. Вони відповідали за те, щоб їхні маєтки злагоджено функціонували і щоб їхніх примусових робітників годували, одягали та надавали їм притулок. У поселеннях біля пірамід Гізи їх навіть годували якісною яловичиною, рибою та пивом. Це могло бути однією з винагород примусових робітників, яких викликали з різних маєтків по всій країні для зведення царських монументальних споруд.

Знайдений в місті Абідос у Верхньому Єгипті напис, що належав судді та воєначальнику на ім’я Уна, свідчить про те, що солдатів призивали з тієї ж групи людей, що і примусових робітників. За підтримки держави вони брали участь в різних експедиціях до багатих на мінерали земель на кордоні зі Стародавнім Єгиптом. До Єгипту привозили сировину, таку як мідь і тверду деревину, що була необхідна для великих будівельних проектів. Також в долину Нілу для розваги царського двору доставляли предмети розкоші, включаючи екзотичних тварин, рослин та людей. Останні були, звісно, рабами.

У Ваді аль-Джарф на узбережжі Червоного моря, що функціонував як порт за Старого Царства, були знайдені документи з папірусу з часів правління Хуфу (Хеопса). Серед цих текстів є журнал шкіпера на ім’я Мерер про його діяльність з перевезення людей і товарів до і з Єгипту. Документи також розповідають, як він і його сорок людей брали участь у зведенні піраміди, транспортуючи каміння від кар’єрів до місця будівництва Великої піраміди в Гізі.

Папіруси з Ваді аль-Джарф. Джерело: EPA/Khaled Elfiqi

Вчені припускають, що такі проекти вдосконалювали адміністративний апарат та підживлювали єгипетську економіку. Мерер, як і чиновники маєтків, працював у царському відділі будівництва, що відповідав за всі основні будівельні роботи в країні і, можливо, також за зведення пірамід у Гізі та південніше в Саккарі.

Робоча сила – будь-то царський адміністратор або робітник ручної праці, який тягне каміння на будівельний майданчик, – надавала послуги царській владі. У свою чергу, влада відповідала робітникам тим, що розподіляла їжу та інші продукти серед їхніх керівників, які поширювали їх далі вниз по «соціальній драбині». Але тільки людей, що стояли вище в ієрархії, могли також нагородити погребальним культом за підтримки держави біля гробниці царя.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під заголовком «How the Ancient Egyptian economy laid the groundwork for building the pyramids» в журналі The Conversation 27 листопада 2018 р.

Переклав Павло Шопін.