Чи стають люди більш розумними?

Чи стають люди більш розумними?

Здається, у XXI столітті людство перебуває на піку продуктивності, освіченості й технологічної підкутості, тому не дивно, що дослідження показують зростання глобального IQ. Але тут же виникає ряд питань. Наприклад, що ми розуміємо під інтелектом? Який сьогодні стає провідним - вербальний, емоційний, логічний, міжособистісний чи інші? Що нам дає посилення абстрактного мислення й що ми втрачаємо по мірі того, як воно починає все більше впливати на наше сприйняття світу? Розбираємося з оглядачем Big Think Філіпом Перрі.

Поспостерігайте за поведінкою людей у довгій черзі в супермаркеті або за водіями, які застрягли в заторі. Ви швидко розчаруєтеся у всьому людстві та його колективному IQ. Реаліті-шоу й веб-сайти, такі як «Люди в супермаркеті Walmart», лише підтверджують цю думку. У багатьох популярних і андеграундних піснях можна почути подібну фразу: «Тільки дурні люди розмножуються». Мабуть, це стосується багатьох із нас.

Сьогодні люди краще розбираються в технологіях, ніж раніше. Ніколи раніше ми не були більш продуктивними, освіченими й технологічно підкованими. Мій учитель у середній школі одного разу сказав, що за часів, коли Ейнштейн розробляв теорію відносності, лише мала кількість людей у всьому світі були освічені настільки, щоб зрозуміти її. Лише через одне покоління вже кожна людина проходить цю теорію в середній школі й повністю розуміє її. Як мінімум, усвідомлює в тій мірі, щоб пройти тест.

Ми отримуємо суперечливу інформацію з різних джерел і складно однозначно відповісти на питання, чи стає людство колективно більш розумним, чи ні, якщо не брати до уваги конкретного індивідуума з його далекоглядністю розуму й особистим досвідом. Спробуємо дізнатися, що ж говорять нам дослідження. Що тут насправді відбувається? Як це часто буває, коли намагаєшся зрозуміти проблему глибше, стає все складніше розібратися в ній.

По-перше, існує суперечка навіть із приводу самого терміна «інтелект». Гарвардський психолог Говард Гарднер пропонує ввести концепцію «множинного інтелекту». Цей термін уже кілька років є ключовим у освітній сфері й включає в себе такі підтипи: вербальний, логіко-математичний, візуально-просторовий, тілесно-кінестетичний, музичний, міжособистісний (який стосується відносини між людьми), внутрішньоособистісний (розуміння власних почуттів, думок і переконань), натуралістичний (розуміння зовнішнього світу) й екзистенціальний інтелект (розуміння більш глибоких питань життя).

Традиційно словниковий запас слугував показником інтелекту. Тим більше, був доведений його взаємозв'язок з рівнем IQ. Але словниковий запас американців стрімко скорочувався з моменту свого піку в 1940-х роках, за результатами дослідження 2006 року. Суперечливий момент у тому, що тести на словниковий запас зазвичай несуть у собі культурний ухил.

Якщо ви розглядаєте IQ як найбільш важливий показник, зверніть увагу, він планомірно зростає в усьому світі. Але існує цікава тенденція - IQ зростає в країнах, що розвиваються, у той час як у розвинених це зростання може сповільнюватися. У 2015 році в дослідженні Лондонського Королівського коледжу, опублікованому в журналі Intelligence, психологи хотіли дізнатися, у якій формі перебуває світовий IQ. Дослідження зайняло більше 60 років. У цілому зібрали оцінки IQ 200 000 людей із 48 різних країн. Дослідники виявили, що глобальний IQ виріс на 20 пунктів із 1950 року.

Найбільші успіхи були в Індії й Китаї. У всіх країнах, що розвиваються, в цілому спостерігалося зростання завдяки поліпшенню систем освіти й охорони здоров'я. Те, що ми бачимо, відомо, як ефект Флінна, названий на честь політолога Джеймса Флінна. У 1982 році він передбачив, що поліпшення життєвих умов позитивно позначиться на зростанні колективного IQ людей. Ряд проведених досліджень підтверджує ефект Флінна. На основі аналізу, проведеного Лондонським Королівським коледжем, фахівці зробили висновок, що IQ зростав швидкими темпами в країнах, що розвиваються, а в цей час у США й інших розвинених країнах темпи сповільнилися. Можна стверджувати, що країни, що розвиваються, колись скоротять розрив по IQ-показниках.

Ще одна причина полягає в тому, що людський мозок продовжує еволюціонувати в бік все більш абстрактного мислення. Флінн спирається на результати дослідження, у якому опитували російських сільських жителів (людей, чий спосіб життя, на думку авторів дослідження, більше схожий на спосіб життя наших предків. - прим. ред.). Їм говорили: «Усі ведмеді білі там, де завжди є сніг. На Новій Землі завжди є сніг. Якого кольору там ведмеді?». Більшість з опитуваних відповіли, що, оскільки ніколи не були там, вони не знають, чи що вони бачили тільки чорних ведмедів - тобто не стали завершувати логічний силогізм.

Інший приклад: якщо б ви запитали когось в 19 столітті, що спільного в кролика й собаки, люди навряд чи вказали б, що вони обидва ссавці або теплокровні. Замість цього відповіли б щось подібне: обидва вони пухнасті або використовуються людьми. Ці випадки показують, що раніше люди більше спиралися на свій досвід у реальному світі, а не на абстрактні, логічні або «наукові» міркування. Флінн сказав, що подібна зміна в наших сьогоднішніх здібностях ілюструє «не що інше, як вивільнення людського розуму».

Флінн пише:

«Науковий світогляд з його лексикою, систематизацією та відмежуванням логічного й гіпотетичного від конкретних порівнянь почало проникати в уми постіндустріальних людей. Це проклало шлях до масової освіти на університетському рівні й появі інтелектуальних кадрів, без яких наша нинішня цивілізація була б немислима».

Чи досягнемо ми коли-небудь максимуму в тому, що можуть осягнути люди? Чи видозмінять наш ментальний ландшафт зміни навколишнього середовища? А як щодо тих монументальних змін, що їх принесе наступна промислова революція з впровадженням роботів і штучного інтелекту? Відповідей на всі ці питання ніхто не знає.

Люди похилого віку часто скаржаться, що молоді не вистачає «здорового глузду». Знаєте ж, що якщо десь прибуло, значить, десь зменшилося - принцип працює в природі й у житті. Можливо, по мірі того, як мислення стає все більш абстрактним, ми схильні втрачати практичні аспекти наших здібностей. По мірі того, як кожне покоління стає все більш несхожим на попереднє, його оновлені навички допомагають змінювати світ більш запаморочливими, витонченими й чудовими способами.


Читайте также