Кохання у літературі. Відомі твори

Одним з найпопулярніших мотивів, що панували упродовж багатьох століть у літературі, є звичайно, любов. Чому? Перш за все, через те, що любов супроводжує людину з незапам’ятних часів і для більшості людей це фундаментальна цінність, яка впливає на різні сфери життя. Любовні пригоди закоханих розігрівають уми читачів, адже багато хто шукає в них відсилання до власної долі. В українській літературі прикладом такого твору є новела Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном», з якою можна ознайомитись за посиланням https://dovidka.biz.ua/tri-zozuli-z-poklonom-skorocheno/. У цій статті ми наведемо кілька яскравих прикладів використання любовної теми в літературі.

Основне визначення любові у літературі

Прикладів використання теми кохання в літературі багато. Однак визначення кохання багато в чому залежить від того, як його сприймав автор та які проблеми він хотів порушити у своїй творчості.

Книги, написані протягом століть, особливо в період романтизму, часто описують кохання як руйнівне, виснажливе почуття, якому герої підпорядковують все інше. Однак не менш широко представлений літературний мотив – це буденне, зріле кохання, яке вимагає належного ставлення до себе. Інакше кажучи, образів кохання багато, і те, як воно визначається в літературі, — справа дуже індивідуальна, в чому ви переконаєтеся за мить, ознайомившись із нашим списком найвідоміших історій кохання.

Приклади використання теми кохання у літературі

Тема кохання у літературі проходить через послідовні літературні періоди, від Біблії, через грецькі міфи та середньовічні твори, до сучасної літератури.

• Біблійська «Пісня над піснями» — це, як деякі кажуть, найбільша і найдосконаліша пісня про кохання. Її можна прочитати буквально – як ліричний вірш про кохання чи весілля, і алегорично – як пісню про любов Бога до обраного народу.
• «Одіссея» – Гомер представляє Пенелопу – дружину Одіссея, царя Ітаки, як взірець, ідеальний і вічний символ найтривалішої подружньої любові та абсолютної вірності. Протягом двадцяти років, попри наполегливість численних залицяльників, вона незмінно була вірна мандрівному Одіссею.
• Міф про Орфея та Еврідіку — це прекрасна історія глибокої, сильнішої за смерть, подружньої любові, яка кидає виклик волі всемогутніх богів і присудів долі.
• Арагорн і Арвен. Людина і напівельф із трилогії «Володар кілець» Дж. Р. Р. Толкіна. Арвен, як напівельф, була безсмертною, але вона відмовилася від дару вічного життя з любові до людини – Охоронця Півночі, короля Арнора і Гондору.
• Ромео і Джульєтта. Ця пара не потребує представлення, адже є персонажами найвідомішої драми Шекспіра. Двоє молодих людей з ворогуючих сімей закохуються один в одного без пам'яті, що спричиняє лавину подій, які призводять до смерті закоханих. Ромео і Джульєтта стали символами пристрасного кохання, яке неможливо зламати, а їхня доля протягом століть була натхненням для наступних поколінь художників й літераторів.