Неочевидні історії і факти з життя Девіда Лінча

Рання біографія Девіда Лінча нічим особливо не виділяється – він народився у звичайній родині Середнього Заходу, часто переїжджав, не хотів учитися. Проте, є там дещо цікаве: у підлітковому віці майбутній режисер був у складі руху бойскаутів і навіть мав у ньому найвищий ранг, так званий «скаут-орел» (для цього необхідно зібрати 21 нашивку за нормативи з фізичної підготовки, першої допомоги й орієнтації на місцевості). В компанії інших бойскаутів Лінч навіть відвідав Білий дім – знаково, що відбулося це в його 15-й день народження, який до того випав на день інавгурації Президента США Джона Кеннеді. Сам Лінч не лише не приховує цієї деталі, але й пишається нею. Наприклад, у біографії свого профілю в Твіттері він вказав, що він не просто режисер, але ще й скаут-орел.

Одержимий кавою

Ви, напевно, знаєте, що Девід Лінч обожнює каву; якщо не з біографії постановника, тоді з «Твін Піксу», негласним слоганом якого стала фраза «дуже гарна кава». Ми все одно вирішили включити цей пункт для того, щоб розкрити декілька додаткових моментів, наприклад, Лінч спробував каву у віці трьох років. А раніше постановник пив близько 20 маленьких горняток кави на день, але тепер їх кількість скоротилося до семи-десяти, проте виріс обсяг самого горнятка і цукру. Він зізнається, що обожнює смак напою і його надихаючий, заряджаючий креативом, ефект. Любов Девіда Лінча до кави настільки сильна, що він навіть випускає її під особистим брендом.

Харчувався в одному місці сім років

Легко повірити в те, що Девід Лінч – людина, у котрої є особливий повсякденний ритуал: чи то випите зранку горнятко кави, чи записаний ролик з прогнозом погоди. Раніше у нього була інша й дещо більш дивна традиція – протягом семи років він приходив до улюбленої лос-анджелеської забігайлівки мережі Big Boy на обід. Він замовляв собі шоколадний коктейль зі збитими вершками і пів десятка горняток кави з великою кількістю цукру. Справа в тому, що, на його погляд, цукор пробуджує в ньому креативні ідеї, тому йому залишалося лише взяти з собою ручку і встигати записувати придумане на серветках.

Майже 50 років практикує трансцендентальну медитацію

Відомо, що Девід Лінч – великий фанат трансцендентальної медитації, що доволі іронічно, враховуючи його просякнуту тривогою і безпідставним страхом повсякденності творчість. Він дізнався про практику в 1973 році від сестри, тоді ж почав медитувати двічі на день, постійно повторюючи мантру протягом пів години. Через декілька років він особисто познайомився з Махешом Махариши, котрий наприкінці 60-х був гуру The Beatles, і лише укріпив впевненість у правильності вибору. До сьогодні науково не доведена ефективність трансцендентальної медитації, але, практикуючий її майже 50 років, Девід Лінч зізнається, що вона підвищує креативність і продуктивність, майже як кава з цукром. Ба більше, він навіть заснував свій фонд навчання трансцендентальної медитації, тому що вивчити практику можна лише з сертифікованим спеціалістом.

Лінч – майстер на всі руки

Девід Лінч – людина багатьох талантів, справжній полімат. Зупинимося на найцікавіших здібностях режисера: він навчався на художника, а малювання врятувало його у школі від поганої компанії і повернуло стимул до освіти.

Навіть пристрасть до кінематографа з'явилася завдяки бажанню побачити свої малюнки в русі, а головний герой його дебютного фільму «Голова-гумка» якраз саме зійшов з однієї з його ранніх стрічок. Крім того, Лінч пише музику для своїх фільмів і встиг випустити декілька сольних і спільних альбомів, а ще парочку дивних рингтонів для мобільних телефонів; він власноруч створює меблі, а в 80-х друкував комікси в лос-анджелеській газеті. Нарешті, він ще й метеоролог-любитель: у нульових він виступав на радіо з прогнозами погоди, а під час пандемії почав щоденно публікувати їх на власному YouTube-каналі у форматі коротких роликів.

Обожнює все сучасне

На відміну від колег по цеху, котрі виступають за збереження знятого на плівку кіно, Лінч ще в середині нульових заявив, що зачарований можливостями цифрової відеокамери. Він взагалі напрочуд відкритий до всього нового. Так, наприклад, Лінч запустив власний сайт в далекому 2001 році і створив аккаунт у Твіттері, коли соціальна мережа лише починала розвиватися. Але справа не обмежується технологіями, Лінч любить сучасну музику. Відомо, що він високо оцінив експериментальний альбом Каньє Уеста Yeezus і був розчарований тим, що так і не придумав вартісну ідею для кліпу на трек Blood on the Leaves.

На його честь утворили академічне слово

Девіда Лінча і одного з його улюблених письменників Франца Кафку поєднує не лише очевидна сюрреалістична, яка використовує підсвідомі страхи, атмосфера у творах, але й той факт, що на честь обох з'явився академічний термін, за допомогою якого можна ємно щось описати. Якщо «кафкіанський» означає дещо ірраціональне, абсурдне й похмуре, то «лінчевський», на жаль, не так вже просто й пояснити. Оксфордський словник англійської мови дає наступне визначення: суміщення сюрреалістичних і зловісних елементів зі звичайною, повсякденною обстановкою, а також створення схожої на сон атмосфери з загадкою чи погрозою. Звучить напрочуд точно.

Озвучив персонажа в Шоу Клівленда

Найбільш дикий і дивний факт про Девіда Лінча ми залишила наостанок. Складно сказати, чи є режисер фанатом всесвіту «Гріффінів» (якби інакше, він навряд чи б погодився озвучувати себе в короткому скетчі в 2016 році), але можна точно відмітити його компанійський характер: в 2010 році на прохання Майка Генрі Лінч прийняв участь в озвучуванні спін-оффа «Гріффінів» під назвою «Шоу Клівленда». Постановник подарував голос божевільному бармену Гасу, котрий стверджував, що йому більше ста років, жив в оточенні черепів і годував відвідувачів людським м'ясом. Якщо вже ми вище дали визначення епітета «лінчевський», то можна сміливо сказати, що опис героя точно під нього не підходить.

Переклад: IrinaKlassic