Артюр Рембо. Моя циганерія
Руками по кишенях обмацуючи діри
і ліктями світивши, я фертиком ішов.
Бо з Неба сяла Муза! Її я ленник вірний,
ото собі розкішну вигадував любов!
Штани нінащо стерті? Та по коліна море!
Адже котигорошку лиш рими в голові.
Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі,
а під Чумацьким Возом — банкети дарові.
Розсівшись при дорозі, ті гомони лелію.
Роса на мене впала — а я собі хмелію,
бо вересневий вечір — немов вино густе.
І все капарю вірші, згорнувшись у калачик.
Мов струни ліри — тіні (їх копаю, як м'ячик).
Штиблети каші просять? Овва, і це пусте!
Переклад В. Стуса
Твори
Критика
- Артюр Рембо мовою Шевченка
- Артюр Рембо: «Я винайшов колір голосних!» (звукосимволічний аспект сонета «Голосівки»)
- Звукосимволізм у поезії А. Рембо
- «Моє пробудження благословили шквали...» (Поезія Артюра Рембо)
- Перлини творчого спадку Артюра Рембо
- Роль часопросторової перспективи в перекладі (на матеріалі різномовних тлумачень одного вірша Артюра Рембо)
