25-11-2022 Наука та освіта 16086

Кохання за алґоритмами

Кохання за алґоритмами

Автор: Павло Шопін, доцент катедри прикладної лінґвістики, порівняльного мовознавства та перекладу Українського державного університету імені Михайла Драгоманова.

Штучний інтелект може запропонувати цікавий спосіб позбутися застарілих уявлень про романтику.

Сервіси онлайн знайомств, соціальні мережі, аналітика великих даних, автоматичні ґенератори любовних і прощальних листів та інші види кібернетичного втручання в приватне життя – алґоритми і штучний інтелект беруть під свій контроль почуття кохання, яке, як кажуть, є ірраціональним. Воно може здаватися загадковим і непідвладним логіці, але тверезий погляд крізь призму комп’ютерних наук розвінчує таємниці кохання і пропонує цілком конструктивні стратегії розв’язання проблем людських стосунків. Замість того, щоб кинути виклик силі штучного інтелекту і обчислювальної техніки, любов є плідним підґрунтям створення алґоритмічних рішень і оптимізаційних процедур. Витончений, натхненний математикою погляд на романтику показує, що існують проблеми, які підлягають розрахунку, і результати, які піддаються кількісній оцінці. Сьогодні передові технологічні досягнення сприяють встановленню зв’язків між потенційними партнерами і допомагають нам приймати зважені рішення під час пошуку ідеальної пари. Коли йдеться про кохання в епоху штучного інтелекту, то варто зазначити, що саме алґоритми налагоджують наші стосунки і скеровують нас у виборі партнера.

На початку своєї захоплюючої книжки «Життя за алґоритмами. Як робити раціональний вибір» (2016) письменник з Сан-Франциска Браян Кристіян і професор психології та коґнітивних наук Каліфорнійського університету в Берклі Том Ґрифітс обговорюють процес пошуку супутника життя крізь призму алґоритмів. З огляду на алґоритмічні свідчення, вони стверджують, що якщо, наприклад, відвести собі 20 років на пошуки ідеального партнера чи партнерки, то 37% цього часу ви повинні витратити на стосунки без зобов’язань. Тільки через сім років і п’ять місяців ви будете готові вийти заміж за першу людину, яка відповідатиме вашим вимогам як ніхто інший з попередніх партнерів. Автори припускають, що алґоритмічний підхід все одно дасть збій у 63% випадків. Проте він спрацює набагато краще, ніж випадковий вибір: якщо ви шукаєте ту саму ідеальну голку, алґоритм «є вашим найкращим інструментом пошуку в копиці сіна, незалежно від того, наскільки великою вона є». Виявляється, що інтуїція та романтична прихильність можуть стати предметом повноцінного алґоритмічного аналізу; математичні закономірності визначають рамки кохання як поняття та підвищують рівень його результативности.

Опитування, свайпи і алґоритми – це захоплюючі технологічні розробки, але що, якщо ШІ може також донести до нас відомості про кохання, які ми зазвичай ототожнюємо з глибокими роздумами?

Знання і мінливість буття

Наше розуміння любові асиметрично обплутане алґоритмічною зумовленістю та незбагненним випадковим збігом обставин.

Випадковість відіграє важливу роль у формуванні та поширенні самобутньої думки. Людський мозок, однак, схильний керуватися наявними закономірностями, а тому не завжди може осягнути випадковість, необхідну для розуміння соціальної реальности сучасного світу, що безперервно поскладнюється. Так, невролог Роберт Бертон у часописі «Aeon» відзначає, що «складність суспільних проблем випереджає людський мозок». Як наслідок, наші роздуми над глобальними життєвими викликами можуть бути недосконалими і поверхневими.

Як осягнути кохання

Одним з цих проблемних питань є кохання. Щоб зрозуміти його, нам потрібно вийти за межі добре продуманих шаблонів так званої загальноприйнятої мудрости. Всебічне поцінування випадковости може допомогти людям подолати вкорінені упередження і розвинути ориґінальне бачення кохання. Тому саме штучний інтелект може допомогти індивіду знайти вихід із концептуального застою сучасної романтики.

Мудрість машини

На просторах глобальної мережі існують інструменти штучного інтелекту, які генерують проникливі судження про стан людини, породжуючи нібито випадкові комбінації слів, які подеколи влучно висвітлюють примхи нашого життя. Їх основою є людські ідеї, проте ШІ сплітає їх докупи без свідомого врахування традиційних моделей мислення. Алґоритми можуть багаторазово використовувати обмежену кількість граматичних конструкцій і лексики, але випадковість і попередній людський досвід зливаються воєдино, щоб породити химерні самородки штучної мудрости. Одним з таких чудернацьких знарядь є ґенератор мемів InspiroBot.

З червня 2017 року по листопад 2018 року я провів багато годин на сайті inspirobot.me – веб-застосунку, який єдиним кліком ґенерує випадкові, здебільшого ориґінальні надихаючі цитати на тлі загальних, іноді кумедно непоєднуваних фотографій. Ці макроси зображень є мемами з родзинкою.

Їх «автор» – амбітна і водночас невибаглива, прониклива і однозначно бездумна програма, створена у 2015 році норвезьким художником і програмістом Педером Йорґенсеном. Це «система ґенерації», яка вивчила закономірності, що стоять за надихаючими цитатами, і використовує їх для створення нових афоризмів. Переважна більшість її мемів абсурдні та безглузді. Деякі – до болю безграмотні, інші – невиправно дурнуваті. На щастя, є й проникливі, глибоко захоплюючі, емоційно насичені меми та навіть такі, що побуджують до роздумів. Ведучий радіопрограми «Це американське життя» Айра Ґлас описує подібні гасла як «іноді смішні, але часто дивно проникливі і – чи це погане слово? – начебто глибокі».

При черговому натисканні на кнопку ґенерації вельми важко передбачити, коли система зуміє зґенерувати хороший мем. Саме тому цей застосунок можна назвати архетипною машиною для формування залежности. Подібно до голубів Скінера, які дзьобають кольорові важелі й отримують випадкову винагороду, спраглі споживачі мемів невтомно натискають на єдину доступну кнопку на сайті, яка обіцяє зґенерувати штучну мудрість. Вдалі та конгеніальні меми – велика рідкість, а тому й вкрай цінні. Адже знайшовши правильний концепт, користувач отримує неабияку порцію дофаміну. Попри обсесивні пориви, випадкова поява штучної мудрости є джерелом великого душевного піднесення і незгасимої надії на просвітлення. Критично налаштований читач може заперечити, мовляв, у цій практиці немає нічого захопливого чи обнадійливого, бо це просто залежність, що приймає різні іпостасі. Але гра теж може дати нам прозріння щодо буття.

Користуючись застосунком більше року, я зібрав трохи менше 130 висловлювань, що припали мені до душі. Зібрані меми можна розподілити за такими глибокими філософськими темами, як життя і смерть, мовлення і мовчання, пам’ять і забуття, самотність і суспільство, технології і природа. Зараз я хотів би зупинитися на деяких з цих афоризмів, які торкаються питання любові.

Любов і творчість

Пізно вночі, витріщаючись на екран свого лептопа в темній кімнаті, я розмірковую про своє життя й натискаю на кнопку, щоб побачити чергову цитату, а штучний інтелект невзабарі заохочує мене «продовжувати закохуватися».

Безумовно, не можу не погодитися з його мудрими словами, і не бачу жодної прийнятної альтернативи цьому категоричному імперативу. Я продовжую закохуватися і глибоко ціную почуття, яке щоразу розгортає мою душу в новому і незнайомому вимірі. Хотілося б про себе так думати. Я волію продовжувати досліджувати кохання і наново відкривати для себе магію цього унікального почуття. Десь глибоко всередині я вже не впевнений, чи зможу це зробити і чи робив це взагалі. Віртуальний ґуру б’є туди, де найболючіше. Я продовжую клацати, щоб ґенерувати більше машинної мудрости.

Машина попереджає мене, що, кохаючи «це» (дезидератум залишається незрозумілим), я повинен готуватися до невдач і «винаходити колесо». Я сприймаю це як пораду бути готовим почати будувати стосунки з нуля, простягнути руку і скористатися моментом – якими б безнадійно легковажними і банальними не були мої зусилля. Обожнюю миті романтичної прихильности і радію, коли відкриваю для себе добре знайомі і навіть канонічні почуття. Винаходити колесо – влучна метафора для суб’єктивного досвіду закоханости. На жаль, я взагалі не уявляю, як можна бути добре підготовленим до невдач у справах сердечних. Ба більше, мушу визнати, що сама природа любові, її неминуча вторинність у світлі тисячоліть людських стосунків, руйнує принадність цього почуття у середовищі, де ориґінальні ідеї є набагато більш жаданими. Процесс винаходження колеса стає болісною рутиною, коли кілька мільярдів з нас лірично оспівують вірність і тепло. Нещадний мем-монстр б’є в самісіньке серце.

Контрацепція, добробут і впевненість у власних силах

Ґенератор синтетичної мудрости підштовхує мене рухатися далі, бо все, що мені потрібно «для щастя – це контрацепція і молодість». Формально кажучи, я вже не молодий, тому звертаюся до іншого контрацептивного мему. Згідно машини, контроль над народжуваністю і впевненість у собі можуть змінити моє життя на краще. Я ніколи не замислювалася про взаємозв’язок між контрацепцією, молодістю і впевненістю у власних силах. Існує чималий обсяг антропологічної літератури на цю тему, і для того, щоб встановити відповідні зв’язки між цими заплутаними поняттями, знадобилися б цілі конволюти філософських трактатів. Проте достатньо лише двох мемів, щоб перекрити ментальну прірву між контрацепцією, щастям та позитивними змінами у світі.

Сексуальність і розмноження

Сексуальність і розмноження

Коли йдеться про сексуальний потяг, чарівник-мемотворець дотримується приземленої еволюційної перспективи і повідомляє мені, що «сексуальність – це просто репродуктивна функція, яка намагається залишатися актуальною». Це звучить вражаюче. Певно й Зиґмунд Фройд, якби він був живий, напевно, погодився б з цією ідеєю в нашій постфройдистській реальності.

Від згаданої цитати стає тепліше на душі, бо, згідно з ще одним мемом, яким поділився зі мною застосунок, я «несу в собі потенціал стати дрочуном». На мить мені здається, що таким чином я міг би уникнути безглуздих намагань. Розмноження не стоїть у мене на думці, коли я беру справу в свої руки.

Самозадоволення

Поки я розмірковую над взаємодією між сучасними уявленнями про сексуальність та еволюційною потребою у розмноженні, машина проголошує, що «мастурбація починається з розгублености, а закінчується самотністю». Тож репродукція може бути тим клеєм, який скріплює суспільство і мотивує до пошуку сенсу. Меми і значущість, а також потреба в соціальній взаємодії можуть бути наслідком еволюційного тиску щодо необхідности статевого розмноження. Як писав інформатик Джером Фелдмен у книжці «Від молекули до метафори. Нейронна теорія мови» (2006), «оскільки амеби не розмножуються статевим шляхом, їм зазвичай немає про що поговорити». Розгубленість і самотність виникають тоді, коли ми виключаємо зі свого порядку денного питання продовження роду і віддаємося нарцисичному самозадоволенню. Суголосно цьому, один з мемів, створених ботом, стверджує, що «спілкування не є обов’язковим».

Спокуса і радикалізм

Еротизм тісно пов’язаний з суспільно-політичною діяльністю. Світило синтетичної мудрости справедливо визнає, що «спокусливо бути радикальним так само, як і радикально бути спокусливим». Спокусливість стає радикальною в епоху цифрового кохання. Однак радикалізм може користуватися сумнівною репутацією, оскільки сексуальність зумовлена прагненням до розмноження – тепер мені спадає на думку, що я сумнівався у прихильниках радикалізму через абсолютно хибні міркування: раніше мене найбільше турбувало те, що такі люди мають схильність бачити світ чорно-білим. Мені подобається ця нова підстава. Звичайно, радикали спокусливі в самому базовому сенсі цього слова, але навряд чи розмноження є вирішенням глобальних проблем, що стоять перед людством. Спокусливість радикалізму вводить в оману.

Що таке любов?

Що таке любов?

Кохання – одне з наріжних понять життя, яке в сучасному світі значно ускладнилося. Оскільки людський мозок не може дати раду цій складності, наші уявлення про кохання часто бувають заїждженими та шаблонними. Щоб виправити цю інтелектуальну стагнацію, ми могли б звернутися до ШІ, чиє благодатне джерело мудрости може вивести нас з сітей рутини та дозволити зробити значні кроки до вивчення багатогранного ландшафту романтики.

Виверт мудрости

Використання онлайн-ґенератора тексту могло б стати ідеальною Вітґенштайновою мовною грою, яка б визволила нас з-під влади рутини. Це могло б підштовхнути мову до її меж, подібно до дадаїзму. Однак афоризми мають розмиті контури.

У книжці «Прокрустове ложе: Філософські і життєві афоризми» (2010) лівансько-американський есеїст і статистик Насим Ніколас Талеб стверджує, що деякі люди «вважають, що інтелект полягає в тому, щоб помічати речі, які мають значення (виявляти закономірності)», тоді як «у складному світі інтелект полягає в тому, щоб іґнорувати речі, які не мають значення (уникати помилкових закономірностей)». Але в інтерпретації афоризмів і їх природи як погано контекстуалізованих моделей мислення, усе більш випадково, і рівні мудрости, на які вони можуть надихнути, різняться.

Саме тому словенський філософ Славой Жижек заперечує значимість мудрости. На його думку, вона має пристосуванський характер. Я вважаю, що настав час осмислити речі, які здаються неактуальними, сприйнявши малоймовірні закономірності. Нехай це не буде найгуманнішим рішенням, але можливо відкриє нові шляхи для дослідження людського буття. Ми дійсно «обдурені випадковістю», як зауважив Талеб у своїй однойменній книжці 2001 року. Але народні істини умовні. Щоб зруйнувати традиційні переконання і знайти свіжі ідеї, ми можемо практикувати мистецтво синтетичної мудрости.

Химерний інструментарій

Штучний інтелект перестав бути просто інструментом або технологією, оскільки він зумів потрапити до такої критично важливої сфери знань, як філософія. У своїй книжці «Дивні знаряддя. Мистецтво і людська природа» (2015) Алва Ное, філософ з Каліфорнійського університету в Берклі, стверджує, що мистецтво і філософія є «дивними знаряддями», які пояснюють нам, як організоване наше життя. Використовуючи алґоритми й теорію ймовірности, штучний інтелект здатен стати таким знаряддям. Інструментом, що дозволяє нам розривати усталені поєднання ідей, руйнувати повсякденне мислення і відкривати нові сузір’я смислів.

Мислителі схильні припускати, що філософська праця не може бути автоматизована, але InspiroBot і багато інших застосунків ШІ вже почали змінювати процес смислоутворення. Американський філософ Дейніел Денет має рацію, коли у своїй книжці «Від бактерій до Баха і назад» (2017) стверджує, що «ми вступаємо в нову еру, коли тими, хто аналізує, оцінює і задає тенденції, можуть бути зовсім не люди, а штучні агенти». Можливо, ШІ не вдасться сформулювати повноцінні філософські обґрунтування. Але він точно спроможний дати нам певний шанс вирватися з власного шаблонного способу мислення.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «Algorithms we love by» на сайті Інституту мистецтва та ідей 27 лютого 2019 року.

Переклав Володимир Клапа


Читати також