23-12-2022 О. Генрі (О. Henry) 34024

Біографія О. Генрі

О. Генрі (справжнє ім’я Вільям Сідні Портер) – американський письменник – народився 11 вересня 1862 року в місті Грінсборо, Північна Кароліна (США).

Його батько, лікар Алджернон Сідні Портер, був винахідником, мати Мері Джейн Вірджинія Свейн Портер померла від туберкульозу, коли Вільяму було 3 роки. Тоді ж його батько та він переїхали до бабці по татовій лінії.

У дитинстві Портер дуже захоплювався читанням. Він читав буквально все: від класичних романів до пінкертонівщини. Його улюбленою була книжка «Тисяча й одна ніч».

Портер закінчив середню школу своєї тітки Евеліни Марії Портер у 1876. Невдовзі вступає до вищої школи Ліндсей Стріт (Lindsey Street High School). Його тітка стала йому опікуном у 15 років. У 1879 почав працювати бухгалтером в аптеці свого дядька, а у 1881 став фармацевтом. Тут він показав свій талант малювати шаржі звичайних покупців і відвідувачів аптеки.

Портер помандрував із доктором Джеймсом К. Холлом до Техасу в березні 1883, сподіваючись, що зміна повітря стане сприятливішою для подолання постійного кашлю, від якого він потерпав. Оселився на ранчо овець, що належало Річарду Холлу, сину Джеймса Холла, в окрузі Ла-Салл Техасу. Тут він працював пастухом, кухарем, доглядав за дітьми і тваринами. На ранчо він вивчив іспанську та німецьку мови, переважно від емігрантів. Він також багато часу віддавав читанню класичної літератури.

Після того як у Вільяма покращилося здоров'я, він разом з Річардом вирушив до Остіна 1884 року, де врешті вирішив залишитися. Його запросили до будинку Гареллів, які були друзями Річарда. Протягом наступних кількох років він часто міняв роботи: працював фармацевтом, креслярем, банківським касиром, журналістом і т. д. Він також почав писати літературні твори.

Вільям Портер брав активну участь у громадському житті Остіна, був учасником драматичних гуртків. Він був прекрасним співаком і музикантом, грав на гітарі та мандоліні. Став членом гуртка «Квартет Гілл сіті» (Hill City Quartet), що займався співами.

Тоді він почав зустрічатися із Етол Есте — сімнадцятирічною дівчиною з заможної сім'ї. Її мати забороняла їхні зустрічі, оскільки дівчина була хвора на туберкульоз. Проте 1 липня 1887 Етол і Вільям втекли до преподобного Р. К. Смута, котрий одружив їх.

Друг Портера Річард Голл став комісаром штату Техас і запропонував Вільяму роботу. Портер став працювати художником у Техаському Генеральному Офісі з 1887 і отримував 100 доларів щомісячної платні. Займався переважно малюванням геодезичних і географічних карт. Його зарплатня задовольняла потреби сім'ї, але він продовжував дописувати до різних газет і журналів.

Був звинувачений у крадіжці і півроку ховався від правосуддя в Гондурасі, потім у Південній Америці. Повернувшись до США, був засуджений і посаджений у в'язницю Колумбус в штаті Огайо, де провів три роки (1898–1901); тюремний номер № 34627. У в'язниці працював у лазареті та писав короткі оповідання, підшукуючи собі псевдонім. Врешті-решт зупинив свій вибір на варіанті О. Генрі (ім'я відомого французького фармацевта). Перше своє оповідання під цим псевдонімом — «Різдвяний подарунок Діка-Свистуна», надруковане в 1899 в «Журналі МакКлюра» (McClure's Magazine), — він написав у в'язниці. Цей псевдонім часто невірно записується на зразок ірландського прізвища О'Генрі (O'Henry).

За своє життя О. Генрі написав 273 новели й оповідання, і тільки один великий твір — роман «Королі і капуста». Повне зібрання його творів становить 18 томів.

Перша книга оповідань О. Генрі, що часто класифікується як роман, — «Королі й капуста» — вийшла в 1904. За нею були «Чотири мільйони» (1906), «Непогасний світильник» (1907), «Серце Заходу» (1907), «Голос міста» (1908), «Благородний шахрай» (1908), «Шляхи долі» (1909), «Вибране» (Options, 1909), «Точні справи» (1910) і «Вир» (1910).

О. Генрі помер 5 червня 1910 року в Нью-Йорку.

У збірку «Постскриптуми» (Postscripts), видану вже після смерті О. Генрі, увійшли фейлетони, нариси і гумористичні замітки, написані ним для газети «Пошта» (Х'юстон, штат Техас, 1895–1896).

О. Генрі займає в американській літературі виняткове місце як майстер жанру оповідання (short-story). Перед смертю О. Генрі висловив намір перейти до складнішого жанру — до роману: «Все, що я писав досі, це просто пустощі, проби пера, в порівнянні з тим, що я напишу через рік».

У творчості, проте, ці настрої нічим не виявилися — і О. Генрі залишився органічним художником «малого» жанру, розповіді. Не випадково, звичайно, що в цей період письменник вперше почав цікавитися соціальними проблемами і виявив своє негативне ставлення до тогочасного суспільства.

Герої О. Генрі різноманітні: мільйонери, ковбої, спекулянти, клерки, пралі, бандити, фінансисти, політики, письменники, артисти, художники, робітники, інженери, пожежники — змінюють одне одного. Як умілий конструктор сюжету, О. Генрі не показував психологічну сторону того, що відбувається: дії його персонажів не отримують глибокого психологічного мотивування, що й більш підсилює несподіванку своїх основних рисах вже в творчості Т. Б. Олдріча. Оригінальність О. Генрі виявилася в блискучому застосуванні жаргону, гострих слівець і виразів, і в загальній колоритності діалогів.

Вже за життя письменника оповідання в його стилі стало вироджуватися в схему, а до 1920-х перетворився на чисто комерційне явище: «методику» його виробництва викладали в коледжах і університетах, видавалися численні підручники тощо.

Американські письменники міжвоєнного періоду (Шервуд Андерсон, Теодор Драйзер, Б. Гехт) протиставляли беззмістовності епігонів О. Генрі насичені психологічні новели.

Псевдонім письменника дуже часто помилково записують на зразок поширених ірландських прізвищ: О’Генрі. Існує кілька версій того чому Вільям Сідні Портер обрав собі такий псевдонім, але остаточної відповіді немає.

Найпопулярніша версія – псевдонім О. Генрі письменник обрав тому, що шкільний учитель Портера не переставав захоплюватися здобутками американського фізика Джозефа Генрі, часто вигукуючи на уроках: «О, Генрі! Ти відкрив те-то і те-то…»

Проте існує й інша версія походження цього псевдоніму. Коли Портер закінчив школу, батько влаштував його на роботу в аптеку. Після цього Портер перепробував багато професій. Так, зокрема, він був і бухгалтером, і креслярем, і касиром, і репортером… Аж раптом у банку, де він працював, була виявлена недостача — і всю вину за це звалили на нього. Відбуваючи свій перший термін у в'язниці міста Колумбус, він у 1899 написав оповідання «Різдвяний подарунок Діка-Свистуна». Вирішивши сховатися за псевдонімом, він згадав, як у свої юні роки, під час роботи в аптеці, йому часто доводилося користуватись довідником Етьєна Оссіана Анрі (Étienne Ossian Henry). Позичивши у відомого фармацевта ініціал одного імені й прізвище, Портер отримав псевдонім О. Генрі, під яким і став всесвітньо відомим. Що ж стосується оповідання, то воно було відразу надруковане в «М'к-Крю меґезін». Проте і це ще далеко не остаточна версія походження «О. Генрі».

Також, можливо, псевдонім О. Генрі запозичено з відомої ковбойської пісеньки «Скажи мені, о Генрі, який там вердикт?». Ще одна гіпотеза — О. Генрі — тому що Портер використав перше-ліпше прізвище, яке йому спало на думку.

Твори:

Роман:
«Королі і капуста» (Cabbages and Kings), 1904.

Збірки новел:
«Чотири мільйони» (The Four Million), 1906.
«Палаючий світильник» (The Trimmed Lamp), 1907.
«Серце Заходу» (Heart Of The West), 1907.
«Благородний шахрай» (The Gentle Grafter), 1908.
«Голос великого міста» (The Voice Of The City), 1908.
«Шляхи долі» (Roads Of Destiny), 1909.
«На вибір» (Options), 1909.
«Колообіг» (Whirligigs), 1910.
«Ділові люди» (Strictly Business), 1910.

Збірки новел (видані посмертно):
«Під лежачий камінь» (Rolling Stones), 1912.
«Залишки» (Waifs And Strays), 1917.
«О. Генріяна» (O. Henryana), 1920.
«Постскриптуми» (Postscripts), 1923.
O. Henry Encore, 1939.

Біографія

Твори

Критика