Війна, кохання, перемога. Сніжана Біла
ЦІЛИТЬ
Цілить, не поцілить. Цілить, не поцілить.
ПелюстОк не стало, я сьогодні ціла.
Влучить і не влучить. Влучить і не влучить.
Бачиш, я в мережі. Ба, яка везуча.
В мене є ця осінь, листя у волоссі,
вперті хризантеми, айстри, кардамон.
І якщо в бік мене пролунає постріл,
це занепокоїть немічний ООН.
Я вже не боюся, мОлюся, христюся
пошепки, навшпиньки, похапцем, тайком.
Кожному по вірі, кАтам по заслузі
за дахи і стелі, за пусте вікно.
За міста підземні, де метро не ходить.
І за море згіркле, берег-сталактит.
За мої кар'єри, за мої породи,
човгали якими тисячі чобіт.
Я жива сьогодні – обрана, щаслива,
бережена кимось, бережу когось.
Маю із багатства яблука і сливи,
листя, що під сонцем густо зайнялось.
Подивись довкола, придивися пильно.
Бачиш як красиво залишаєш тінь.
Ти сьогодні цілий, трішки божевільний,
втомлений від лиха, та живий. Амінь.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
