Війна, кохання, перемога. Євген Ковальчук

Україні

Україно, певен, ти
Ворога перемогти
У двобою зможеш. 

Прийде дивний цей момент.
Ти його здолаєш вщент.
Ти все ж переможеш.

Переможеш в боротьбі.
Посміхнеться і тобі
Доленька. Здолаєш

Ворога ти у бою.
Силоньку пізна твою
Він. Її ж ти маєш.

У тобі вона, немов
Кров, тече. Її прийшов
Час застосувати.

Тож йому ти не корись,
А хоробро з ним борись,
Україно-мати,

За дітей – дочок, синів.
Ворог той так знавіснів,
Що й їх убиває,

Бо ні краплі співчуття
Він до них і до життя
Їхнього не має.

Як таким жорстоким буть
Можна? Важко це збагнуть,
Може, й неможливо,

Та я певен в тім, що час
Мирний прийде і до нас.
Станеться це диво,

Україно, а війна
Ця жорстока та страшна
Піде у минуле

Назавжди, на цілий вік
І не буде більш повік
Душу й серце чуле

Різати, немов ножем,
Обпікати, мов вогнем,
Без жалю краплини.

Будуть добрі почуття
В них впродовж всього життя
В кожної людини,

Що в тобі живе, моя
Україно. Мить твоя
Світлая настане,

Та триватиме вона
Вік, як скінчиться війна,
Як війни не стане.

Ще недовго їй іти.
Змусимо її піти
Ми, твої всі діти,

Україно, щоб життю,
Йдучи навстріч майбуттю,
Кожну мить радіти

Із тобою. Ти одна,
Україно. Нас єдна
Всіх до тебе світла,

Чиста, ніжная любов,
Що у серці знову й знов
Квітне, мов розквітла,

Гарна квітка навесні,
Наяву, а не у сні.
Ця любов не має

Жодних меж в собі. Вона,
Дивовижна, чарівна,
Ніжно обіймає

Наші душі та серця.
Тож ми будем до кінця,
Україно-мати

Захищати всі тебе.
Буде небо голубе 
Мирним. Будеш мати

Волю та свободу ти
І надалі. Будеш йти
У майбутнє з ними

Лиш прекрасне, чарівне,
Неймовірне, неземне
Стежечками тими,

Що до нього й приведуть
І тебе, і тих, що йдуть
Ними із тобою,

Україно рідна. Край
Прийде тим, які у край
Твій пішли війною.

Ця ж війна їх перетре
В пил, з лиця землі зітре
Назавжди. Здобудеш

Перемогу ти й лишень
Кожен неповторний день
Процвітати будеш.

Війна

Доки ще триває
Ця війна, в мені
Серденько страждає
Цілі ночі й дні.

Гірко серце плаче
І душа болить.
Ця війна неначе
Вік уже гримить.

О, коли настане
Мить та чарівна,
Як війни не стане,
Скінчиться вона?

В ній же ні краплини
Доброго нема,
Як і у людини
Тої, що сама

Цю ж війну почала.
Нині йде вона.
Серце все скувала
Смута престрашна.

Душу полонила
Темная печаль,
Бо війна втопила
У собі, на жаль,

Не одне й не сотні –
Тисячі життів.
Ми усі скорботні.
Навіть бракне слів,

Щоби передати
Жах увесь війни,
Та в нас є солдати
Й мужньо нас вони

Захищають. Прийде
Все ж кінець війні,
Й сонце миру вийде
                                              В нашій стороні.                          30. 08. 2022

    Війна

Палким вогнем бажання,
Щоб скінчилась війна,
Горить в мені. Страждання
Приносить лиш вона.

В ній доброго немає
Й ні крихти співчуття,
Тому що забирає
Найбільший скарб – життя,

Яке лише єдине
У кожного із нас,
Бо іншого, хто гине,
Не має більш в той час.

Війна украй жорстока,
Як той, хто почина
Її вести. Глибока
Злість душу розпина

Його. А там, де має
Буть серденько, лежить
Лиш камінь. Він тримає
Його у грудях. Жить

І лиш добро творити
Прийшли на цей ми світ,
Щоб тільки в щасті жити
Впродовж життєвих літ.

Війна ж це світле щастя
Ніскільки не несе,
А лиш саме нещастя,
Що душу й серце ссе,

Немов змія отруйна.
Але мине вона,
І, наче квітка буйна,
Красива й запашна,

Розквітне мир, що буде
Вік в нашому краю,
Як успіх все ж здобуде
                                                 Солдат в важкім бою.                           16. 09. 2022

    Війна

Серце крається від того,
Що іде війна,
Та я певен, дня одного
Скінчиться вона.

А прийшла вона раптово,
Бо ніхто не ждав.
Не було у нас готово
Все, щоб воював

Наш народ, але не здався
Він усе одно,
А боротися подався.
Ворогів давно

Не було, але боротись
Він не розучивсь.
На біду цю напоротись
Довелось. Скінчивсь

Миру час. Розпочалася 
Справжняя війна.
І вогнем вся зайнялася
Рідна сторона.

І на півночі, й на сході,
І на півдні теж
Йде вона. Й казати годі.
Але дійде все ж

До кінця вона. Не буде
Вік вона іти,
Й перемогу край здобуде
Наш – і я, і ти,

І вона, і він... Всміхнеться
Доленька всім нам.
Буде мир. Війна минеться.
Нашим ворогам

З часом облизня спіймати
Прийдеться, а в нас
Край весь буде святкувати
                                                    Перемоги час.                               19. 09. 2022

Війна

Викликає страх
В кожного війна,
Адже коїть жах 
Лиш страшний вона,

А точніше ті,
Що її ведуть
В миті непрості,
Як бої ідуть.

Ця війна, що зла
Повна через край,
І до нас прийшла,
В наш коханий край,

Що лише один
В кожного із нас,
В кожної з родин,
Що живе в цей час

В нім. Війна іде.
Точаться бої.
Їхній гул гуде,
Що й птахи свої

Гнізда в тую мить
Покидають. В нас
Серденько щемить
І в душі погас

Радості вогонь.
Сум лиш розпира.
В свій міцний полон
Нас він забира.

Та війна мине,
Й радості вогонь
Знову огорне
Серденько, либонь,

Й буде зігрівать.
Будемо радіть
Ми й пісні співать.
                                                     Ніде правди діть.                               19. 09. 2022

Війна

Темний, наче ніч,
Час у нас настав.
Так, неначе річ,
Край він наш скував

І не відпуска.
Час цей – це війна.
Вкрай жорстка, важка,
Лютая вона.

Вороги, які
Вторглись, почали
Цю війну. Тяжкі
Миті, та дали

Відсіч їм всі ми,
Адже прагнем жить
Вільними людьми,
Також не тужить

А радіть. Війна
Нині в нас іде,
Але кожен зна
Те, що все ж прийдé

Їй кінець. Його
Ми ж покладемо.
Оминуть цього
Їй ми не дамо.

Так, кінець війні
Прийде. Проминуть
Ночі, також дні  
Всі її. На путь

Цю вже стали ми
І невпинно йдем,
Щоби жить людьми
Щасними. Прийдéм

Ми до цього, так.
Скінчиться війна,
Й житимемо всмак
                                                   Я, ти, він, вона…                            03. 10. 2022

Війна

Вороги напали
На край наш дорогий,
Та ми їм показали
Чиїм він є. Важкий

Настав час. Підступила 
До нас лиха війна.
Весь край наш оповила,
Немов змія, вона

І душить нас, дихнути
Нам вільно вже не дасть.
Ми не змогли минути
Лихую цю напасть,

Та боримося з нею
Ми силами всіма,
Бо прагнемо душею,
Щоб, мов страшна зима,

Вона у нас минула,
Щоб вічним сном війна
Жорстока ця заснула
Й, мов красная весна,

Настав мир, та навіки,
А не на певний час,
Щоб не було повіки
Уже війни у нас

І в світі цім усьому.
Вона ж лиш зло несе
Усім, а також всьому,
Немов зміюка, ссе

Всі добрі почування
Та світлії думки 
Без краплі співчування,
Але, немов зірки,

Вона таки погасне,
І буде в нас життя
На світі цім прекрасне,
                                                 Як щасне почуття.                            12. 10. 2022

Війна

Війна, яка триває
У нашому краю,
Життя все відбирає
У воїнів в бою,

Коли вони вмирають
За свій коханий край,
Який і захищають
У цій війні украй

Безжальній і жорстокій,
Як вороги, які
Порушили наш спокій
І почуття важкі

У серці розбудили
У нелегкий цей час,
Але достатньо сили
У кожного із нас

Й хоробро відсіч дали
Ми з нею ворогам,
Які на нас напали.
Всміхнеться доля нам.

Ми всіх їх переможем.
Ми всіх їх проженем.
Ми сильні. Ми це зможем
Зробити, бо ідем

Лише вперед. Б’ємося
Із ворогами ми
Й повік їм не здамося,
Щоб жили ми людьми

Щасливими в коханім
І рідному краю,
Неначе у жаданім
Небесному раю.

Й мить світла ця настане,
Коли вся ця війна,
Неначе сніг, розтане,
                                                 Як скінчиться вона.                             31. 10. 2022

Війна

В серці та душі моїй тужні почуття,
Бо іде війна, яка забира життя.

А життя ж лише одне в кожного із нас
В світі, на якім живе кожен з нас в цей час.

В тім, хто почина війну, і душі нема
Разом з серцем. Замість них в нім сама пітьма –

Люте зло, що повсякчас і керує ним.
Цей же живиться також тільки ним одним.

Зло – це джерело війни й протікання теж.
В нім вона. Воно у нім. І немає меж

Жодних злу, що чинить люд у страшній війні,
Що йде місяці, роки, а не тільки дні.

Ну, скажіть, яку війна може мати суть?
Але скільки люди є, стільки ж і ведуть 

В світі цім вони її, тобто з давнини
І до наших днів, в які і живуть вони.

Ні, не створений цей світ, щоби ми вели
Цю війну, а щоб у нім в мирі лиш жили́.

Та невже не збагнемо ми цього повік?
Та невже нам важко йти мирним щляхом вік?

Певен я, що ні. Отож припинім вести
Цю страшну війну, її хрест важкий нести!

Лиш для світлих почуттів розкриймо серця
Й душі! Ввійдуть хай і будуть в них до кінця

Лиш вони! Тоді й війни в нас не буде ввік.
Лиш тоді на світі всім буде мир весь вік.

Про війну забудем ми так, як і про зло,
Щоб ніколи в світі цім знов їх не було.

Щоб настала світла, мов сонце, ця пора,
                                  Відцураймось зла й не цураймося добра!             06. 11. 2022

Війна 

Війна, що йде у нас,
Безжальна та страшна,
Та прийде світлий час,
Коли мине вона.

Її ми ведемо
Супроти ворогів.
Здолать нас не дамо
Ми їм. До берегів

Країни миру ми
Таки допливемо
Й щасливими людьми
Вік житимем. Ярмо

Важке з душі навік
Ми знімемо усі
І жити будем вік
У щасті, у красі

Його усій. Воно
Увійде у життя,
Яке всім нам дано.
І ти, і він, і я –

Кожнісінький із нас
У мирі й щасті жить,
Коли нарешті час
Війни мине, щомить,

Вік буде, а війна,
Її печальний час,
Що нині ще мина,
Лиш згадкою у нас

Залишиться у всіх,
Щоб пам’ятали ми,
Що за веселий сміх,
Щоб жили ми людьми

Щасливими, колись
Боролись, щоби ввік
Кров, сльози не лились,
                                               А був лиш мир повік.                         11. 11. 2022

Війна

Війна, яка прийшла,
Нікого не щадить.
Вона вся повна зла,
Яке у ній кишить,

Як в вулику бджілки.
Війна украй страшна.
І почуття, й думки
Лиш темні, мов нічна

Пора, всім навіва
Вона усяку мить,
Коли у нас трива.
І серденько щемить,

І гірко, мов дитя,
Ридає вся душа.
Для неї почуття
Тим паче, що втіша,

Як і життя усе, –
Ніщо. Всьому і всім
Вона лиш крах несе
На світі цім земнім,

Що в всесвіті такий
Один, як і життя.
Війни шлях вкрай важкий.
Боротись до пуття,

Із сил усіх нам слід.
І шлях ми цей пройдем.
Розтане, наче лід,
Війна, і ми дійде́м

До миру, про який
Ми мріємо усі.
Настане час такий
У всій своїй красі,

Як переможем ми.
Тоді ми й будем жить
Щасливими людьми
                                                    Життя усяку мить.                             14. 11. 2022

Війна

У тім, що почалась війна
Жахлива та жорстока,
Не наша, ворогів вина
Велика та глибока.

Вони ж її і почали,
Коли на нас напали,
Одначе відсіч ми дали
Їм, як би не жадали

Вони, щоб ми здалися їм.
Повік цього не буде.
Ми вірні звичаям своїм.
І наш народ здобуде

Все ж перемогу в цій війні,
Яка іще триває.
Тоді минуть всі ночі й дні 
Її. Перемагає

Добро зло завжди, як би зло
Добру ж і не пручалось.
Так буде, як повік було,
Хай як би не бажалось

Тим ворогам перемогти.
Хай навіть і не мріють!
Не вдасться їм цього змогти
Зробити, адже сіють

Вони ненависть лиш і зло,
Любов – ми з добротою,
Щоб добре з ними всім було,
Не лиш мені з тобою.

Війна ще йде, та до кінця
Свого вона все ж дійде.
Настане світлая мить ця.
І сонце миру зійде,

І буде ніжно гріти нас –
Його й мене з тобою
Не день чи рік, а повсякчас   
                                                    Своєю теплотою.                               15. 11. 2022

Війна

Хай мине, неначе сон,
Ця страшна війна,
Що взяла нас в свій полон
І лиш розпина

Без краплини співчуття
Душі та серця
Наші, нашеє життя
Всіхнє. І кінця

Їй не видно. Та невже
Вік вона іти
Буде. Змучені ми вже
Цю війну вести,

Але ворогам лихим
Ми не здаємось,
Доки кожен з нас живим
Є, і не здамось.

І долаємо ми їх,
І не щадимо
Ворогів ми всіх своїх,
Й край покладемо

Цій війні. Мине вона
І її все зло,
І, мов красная весна,
Мов її тепло,

Прийде мир в наш рідний край
Ув усій красі.
Будемо радіти вкрай
Ми йому усі

Й будемо у ньому жить
Всі ми цілий вік
Свій, його усяку мить,
Бо війни повік

Вже не буде, як мине,
Піде в небуття,
Як навік нас огорне
                                                       Мирнеє життя.                                  18. 11. 2022

Війна

Вороги на нас напали.
Почалась війна
Та, якої й не чекали
Ми всі. Сторона

Рідна наша вся палає
У її вогні.
Точиться війна, триває
Цілі ночі й дні.

Ворогам не здаємося
Ми і не здамось.
Сміло проти них б’ємося,
Адже ми, не хтось,

Край свій маєм захищати.
Він один же в нас
Так, як батько, також мати.
Наче ніч, цей час

Темний і такий жорстокий,
Що й не передать.
З  ним проймає біль глибокий,
Що не приховать.

Серце й душу розриває
Ця страшна війна,
Що і досі в нас триває,
Та, немов весна,

Прийде мир, що ми чекаєм.
Кожен з нас це зна.
Ворогів всіх ми здолаєм.
Скінчиться війна

Й більш ніколи не настане
В нашому краю
Любім. Кожен з нас всіх стане,
Наче у раю,

Жити і життю радіти
Кожен день і мить
Так, немов маленькі діти,
                                                 Доки будем жить.                          24. 11. 2022

Війна

Доки буде йти
Ця страшна війна,
Ані я, ні ти,
Ані він не зна,

Але кожен з нас
Впевнений у тім,
Що настане час
Мирний в дорогім

Нашому краю,
Й будем жити ми,
Наче у раю,
Щасними людьми.

Прийде світла мить
Ця, як ворогів
Всіх здолаєм вмить.
З давніх ще часів

Вороги наш край
Мучать, але ми
Кладемо їм край,
З їхньої пітьми

Вибравшись. У мить
Цю таку страшну
До кінця ми вмить
Доведем війну

Також цю. Блищать
Сонце миру в нас
Буде й зігрівать
Лагідно весь час,

Доки будем ми
І наш рідний край.
Будемо людьми
Щасними украй,

А також всі ті,
Що опісля нас
Прийдуть в майбутті,
                                                     Як настане час.                              24. 11. 2022

Війна

Серденько моє страждає
Та душа болить,
Бо війни іще триває
Прежахлива мить.

Точиться війна кривава.
Люди гинуть в ній.
Українськая держава
Стала у двобій

З ворогами, що напали
Щоб її скорить,
Та, хай як би не жадали,
Темная ця мить

В ній ніколи не настане.
Точиться війна,
Та, неначе сніг, розтане
Повністю вона,

Як здобудем перемогу
Ми усі у ній.
Ми вже на її дорогу
Стали і по ній

Сміло ідемо до неї.
Буде в нас вона
Квітнути, немов лілеї,
Як мине війна

І повік вже не настане
В нашому краю.
Кожен з нас у ньому стане
Жити, як в раю,

Доки буде серце битись
В грудях. Більш повік
Ми ні з ким не будем битись.
Буде мир весь вік

В нашому краю і в світі
Цім земнім усім,
Бо в свої не візьме сіті
                                                 Ввік війна нас в нім.                            27. 12. 2022

Війна

О, скільки ще тривати
В нас буде ця війна
Та серце розривати?
Коли мине вона?

Цього ніхто не знає,
Та кожен певен в тім,
Що ворог наш зазнає
Поразки, й рідний дім

Наш мир зустріне. Прийде 
Він в наш коханий край.
В нім сонце миру вийде,
Війні поклавши край,

Її спаливши, наче
Сірник. І серце те,
Що нині гірко плаче,
Мов квітка, розцвіте

Та буде лиш радіти
Кожнісінькую мить,
Немов маленькі діти,
Допоки стукотить.

Війна ж, яка минеться
У той прекрасний час,
Повік не повернеться
В край рідний наш, до нас.

Не буде в нім повіки
Її. Мир, що прийде́,
Залишиться навіки,
Ніколи не піде́.

Ми будемо в нім жити,
Забувши про війну,
Щоб з нею не тужити
І навіть мить одну

На світі цім земному,
У рідному краю,
А щоб вік жить у ньому,
                                                       Неначе у раю.                                  06. 01. 2023