Війна, кохання, перемога. Ярослава Корягина
Останнє день народження
-Скільки тобі виповнилось років?
-Років..десять взагалі,а що?
-А ось мені не виповниться..
Вже ніколи!
Під холодною землею..
Я лежу ось тут,в коробці.
Без дверей і вікон на будівлі.
Тут темно,сумно одному мені.
Нема ні іжї,ні води.
Нікого.
Тиша,чутно лише скрегіт..
Що видає кришка..
Дерев’яного гроба…
В мене нема ні ног,ні рук,ні голови.
Все,що можна,вкрали руські вояки!
-Матуся..,рідна ти моя.
Я за тобою дуже тут сумую..
Пробач,що не зробив я те,що ти хотіла..
Не закінчив школу,не вступив на інженера..
Не дістав для тебе я зірок із неба.
Ти тільки не плач і не журися.
В мене є ще братик..
І сестричка,котрі зараз у підвалі..
Під обстрілом.
Буде добре все..я запевняю.
Тримайся,вже я поряд із тобою..
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
