Війна, кохання, перемога. Олег Кондратюк
Вам не мати в серцях Миру Божого,
Доки ложе кремлівське з ідолом.
Цей пекельний вівтар не поможе вам,
Тим хто культ мавзолею сповідує.
Твердолобими в прах поклонами,
Кров клюєте чолом з сучасного,
Ще від леніна мрете клонами,
Поховайте його, нещасного.
Ви у ідольській крові родитесь,
З переляканою іконою,
На чортячі копита молитесь,
На тій площі що є червоною.
Ви - нащадки катів, ви - згарище,
Й так по горло вини склепіннями.
Ще по тім'я, по небо, мало ще?
Вік покутуйте поколіннями.
За мовчання і мекання - всім вінки,
Гробові раби, в стадо скуті ви,
Хтіли морок, що ж, пийте сутінки,
Бісом спутані разом з путіним.
Цей пекельний батіг не поможе вам,
Тим хто вбивство невинних сповідує,
Вам не мати в серцях Миру Божого -
Хто бажає ходити з ідолом.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
