Війна, кохання, перемога. Белей Володимира
Я не можу сприйняти ніяк,
Як це сталося і що нам робити,
Як загинув молодий юнак,
А йому так хотілося жити.
Як на кожній зустрічі важливій
Фальшива посмішка, а в душі злість.
Як в кожній фразі гарній та брехливій
Нам часто згадують, що ти тут гість.
Ми в кожному знайдем чомусь вину,
А в собі її ми й не шукали,
І через що так, і чому,
Ніде й ні в кого не питали.
Як жити в ненависті вічно
Не знаю. І знати не бажаю ,
Але гинуть люди трагічно
На війні, причини якої не знаю.
Та нам тепер не страшно ні краплини,
бо з кожних уст молитва лине
бо зрозуміли ми, що є повік безцінне
що треба цінувати життя вільне.
Бо кожне життя, то є зірка,
Бо кожне життя, то вогонь,
Зі смертю зів'янула квітка,
Від неї ти Боже боронь.
Хай завжди душа буде чиста,
і серце позбудеться зла,
Тоді Україна барвиста,
розквітне й цвістиме вона.
Я не можу сприйняти чомусь,
Як це сталося і що нам робити,
І немає вже сили комусь
Та Вкраїну нам треба звільнити.
І так багато питань,
А відповідей немає.
Чому загинув молодий юнак,
А його кохана вдома чекає.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
