Війна, кохання, перемога. Люсі Поль

Такої війни ще не знала країна.
Зруйновані села, міста України.
Чого ви прийшли окупанти прокляті?
Кацапи обідрані ви і пихаті.

Ви нищете нашу культуру і мову,
Вбиваєте наших людей знову й знову.
Від кого ви нас захищати прийшли?
Немає прощення і вам бульбаші.

Ви думали з хлібом будуть зустрічати.
Що ваш руській  мір тут почне царювати.
Не буде такого, ніколи  не буде,
Бо ми українці, а ви недолюди.

Фашисти прокляті тікайте  у рашу.
Це наша земля, зрозуміли,  не ваша.
В нас  мирне життя, а не те що вам кажуть.
І хто проти нас, той отут і поляже.

Сирени лунають усі в укриття.
Хто право вам дав забирати життя.
Не думала я, що настане  година,
Що буду я жити в підвалі із сином.

Закрийте, будь ласка, небо над нами.
Кривава земля вже втомилась  сльозами.
Не хочу,  щоб наші діти вмирали.
А всі українці  з країни тікали.

Єднаймося браття, бо ми того варті!
Росія напала і це вже не жарти.
Ми сильні, ми мужні, ми нація волі.
Тримаймося  разом щасливої долі.

Ніколи загарбникам нас не згубити.
Не знають вони, що ми вмієм любити.
Любити країну, вона найрідніша!
Вона в нас єдина, одна, наймиліша!

Молюся щоночі за наших військових.
Вони завжди з нами і напоготові.
Молюся  за наших дітей і майбутнє.
Бо наша держава  вона всемогутня.

Тримайтеся  браття! Їм нас не зламати!
Не здатні вони нас завоювати.
Бо ми патріоти своєї країни!
Хай квітне щаслива моя Україна!