Війна, кохання, перемога. Марія Потер

О, Матері! Ви велич всьго світу!
Ви — Героїні! Ви — Богині! Ви— Святі!
Вклоняємося перед вами до землі,
Чиї сини, рятують людство від чуми.

Вертайтесь додому сини‐ соколята,
В чеканні сльозами вмивається мати.
І вдень, і вночі вона просить у Бога,
В молитвах її оберіг-допомога.

О Господи, милий, прошу за синів,
Дай сили своєї, теплом обігрій.
Зміцни, збережи їхні душі й тіла,
Не дай, їх поглинути силами зла.

Не дай, їм упасти у цій боротьбі,
І віру не дай загасити в собі.
Дай мудрості чашу напитись сповна,
Із рук твоїх Боже, цілюща вона.

Дай Господи їм всемогутньої сили,
Щоб ворога-ката здолати зуміли.
Не дай затвердіти гарячим серцям,
Дай стежку життєву пройти до кінця.

За кожного сина, за кожну доньку,
Що там у пекельнім, жорстокім бою.
Всевишнього прошу живими верни,
Любов'ю батьківською їх обгорни.

Щоб більше ніколи,не краяли небо,
Ворожі ракети, прошу, Боже, в тебе.
Хай пісню співа соловей на світанку,
І сонце небоячись сходить щоранку.

Врятуй Україну! Ми просимо, Боже!
Надвільну, надсильну, непереможну.
Ми просимо в Тебе, за наших синів,
Додому верни кожній мамі живим.

Здійсни нашу мрію, одну для усіх,
Пошли людям миру і радісний сміх.
Зорю перемоги, дай кожному в руки,
Щоб більше ніколи не мати розлуки.

* * *

І на понівеченій, спаленій моїй землі,
З-під куль, з-під чорної ворожої броні,
Зародиться. . .
Зійде. . .
Заколоситься знов,
Зерно життя, засіяне добром.
Розірвуть паростки окови зла,
Потягнуться до сонця, до тепла,
І потече ріка життя, і розіллється,
І вийде вона з берегів, і засміється.
Ніхто не зможе стримати потік її.
Ми переможемо у грізній цій війні!

І радість, спів покотиться над світом,
І зацвіте наша калина білим цвітом!
І Перемоги дзвін лунатиме землею,
І світло миру і добра летітиме над нею!

* * *

Не може . . .
Не може бути зло безкарним,
Як і наш бій, не може бути марним.
Якщо прощатимемо зло,
То заохочуєм його.
І далі воно сіятиме тихо
Жадобу, підлість і жорстоке лихо.

Я хочу просто вільно жити,
Ніким, нічим не володіти,
Хіба, що мудрістю й добром,
Щоби боротися зі злом.
Хотіла б стати велетенським птахом,
Щоб покінчити із цим жахом.
Безмежні крила, я тоді б розкрила ,
Над Україною я небо затулила б .
Хотіла б силу чотирьох стихій тримати,
Щоб ворогів у кут глухий загнати.
Вогню сказала би — спали,
Оце вороже вбивче стадо.
А вітрові сказала би — роздми,
цей попіл згарища і чаду.
Воді я наказала би — іди,
І змий сліди,
Рашистської орди,
І понеси . . .
До моря, океану понеси...
В глибинах темних залиши.
Землі сказала б — розколись,
Безодню прірву утвори,
Назавжди зло жорстоке схорони.
Щоб більш ніколи ж бо воно
Під Соцем жити не змогло.
Хай буде проклята війна,
Що принесла нам стільки зла!
У підземеллі, там йому спасіння,
На самім дні — його корона володіння.