Війна, кохання, перемога. Дмитрий Боханьков

Мій авторський, вільний, адаптований під сучасні реалії переклад В.Висоцького.
                              Смс 
П'ять хвилин до атаки,
Скоро знову під танки.
Вибуховий відчути концерт.
Козаку молодому,
Прилетіла із дому,
Смс, як поштовий конверт.

Кулі сиплються чергой
І слова нареченой
Краєм ока пробігти він встиг:
Не тепло,а інакше,
Та щей перед атакой,
Поспішив телефон смс принести.

В ній стояло спочатку- 
Ти пробач за мовчанку.
Не чекатиму... Чистий листок.
Смайлик, за ним приписка-
Їду з дому не близько.
Ти воюй і пробач, якщо що...

Разом з вибухом Граду,
Посміхнувшись не радо.
Телефона ущент розтрощив.
За хвилину до смерті,
Під ємблемой конверту,
В серці ніж він собі застромив.

Він схопився мов вирій,
З автоматом на шиї.
Та від кулі ховатись не став.
У бою під Херсоном,
Став посмертно героєм.
Він уламок у груди піймав.

Після війни
Твій дім зустріне, як прийдеш з війни,
Яскравим сонцем, посмішкою дружини.
За рік, без батька, виросли сини.
Піднявся сад і підросла ожина.

Ти зайдеш в сіни - чисто і тепло,
Накритий стіл і смачно пахнуть страви.
Прийшов живим. Від смерті пронесло.
Минули кулі, загрубіли шрами.

Вночи з цигаркой сядеш у дворі:
Бездонне небо, тихі мирні зорі.
Ласкава ніч панує цій порі
І вітерець нагадує про море.

Лиш спогади, затиснув мов щіпці,
Чорніють,аж відлуння б'є у скроні.
Перед очима поле і мерці.
Товариш,що загинув у полоні.

Грім вибухів і танк через приціл.
Недавній бій, та жах останньой миті.
За пострілом пекучий чорний пил.
Твій вигук- От тепер ми будем квити!

І наступ на зруйноване село,
Дітей обличчя схоних в підвалі.
І знов і знов- потворне дике зло!
І навкруги знущання над мораллю.

Цигарка згасла. Міцно як завжди,
Обіймеш плечі милой і коханой.
Не буде більше чорної біди-
Минули кулі, загрубіють шрами.