Війна, кохання, перемога. Валерія Войтович

ВДОМА

Вдома так добре.. вдома так добре, милий..
Знайомі дороги.. вулиці сніжно-білі..
Вдома залишилось з лютого стільки Сили..

Вдома так тепло, Світе, - хоч ходжу в светрі, 
Тепер інше «вдома» -  в кількох тисячах кілометрів, 
Але тому лиш, що там у безпеці моя «краща» четверть. 

Вдома тривожно.. і прохолодно, Сонце..
Заледенілі гілки шкрябають по віконцю..
І по душі.. - 
  як там на сході наші янголи-охоронці? 

Вдома так тихо, Щастя.. – й, буває,  темно.
Я не палю свічки. стаю мовчазна й неписемна..
Мене вчили ніколи не плакати.. - а даремно.

Вдома, мій Вітре, серцю нема покою.. 
Нема кого взяти за горло: «дивись, що накоїв!!»
..ще, я чую в сусідніх домівках багато болю..

Вдома..в душі..в полях, моє Небо, - діри.. 
Та це лиш 39й з Тих Пір понеділок.
Сили всім. Витримки. Злості. Терпіння. 
  ВІРИ. 

Вдома спокійно, коханий, але не можна було перші дні залишатись самою..
Тому прости, коли «поговори зі мною..»
Мені стане тихіше.. - й я напИшу одну з історій..

Вдома самотньо, як завжди мені - без тебе. 
Та я чекаю… -  на мостику біля неба..
..хоч моста з Оріоном, нікому, крім нас, не треба…
 
Вдома неясно. Неясно, як з цим всім жити.. 
Ясно, що переможемо!  але, здається, нам всім є, за ким тужити… 
Та це все має навіки вже нас навчити:

Ми виростаєм Великими лиш в любові. 
І якщо любиш - не можна здаватись без Бою. 
Нам не здобути Свободи без сили Волі. 
І лише Вдома ВОЛЯ - наш Герб і Доля.