Війна, кохання, перемога. Догарь Назарій

Ненавиджу москальський рід!
Він нищить Україну і свободу.
Хай зникне із Землі кривавий слід -
І засіяє Перемога нашого народу.
Вони уміють лиш вбивати й руйнувати,
Лишати світла мирний люд вкраїнський.
Тож де тобі, катюго знати,
Як вміємо ми цінувати материнське.
Вже на порозі знов стоїть весна…
Барвінком укриваються могили…
Я впевнений, що хлопці недарма
Так героїчно край свій боронили.
Настане переможний день для нас!
І усміхнеться сонечком природа!
Розквітне луг, і забуяє ліс,
І заспіва душа: «Ура! Свобода!»

*   *   *

Як хочеться відчути запах квітів…
Зустріти в тиші вранішню зорю…
Адже нема нічого кращого у світі,
Аніж життя у рідніїм краю.

Не цінували ми все те,що мали,
Що нам Господь щоденно дарував, 
І ми тепер все розуміти стали, 
Коли в країні час важкий настав.

Але я впевнений, що ми усе здолаєм,
І незалежними ми будемо завжди, 
І для усього світу заспіваєм,
Як ми одні, за всіх Перемогли!!! 

*   *   *

Зима прощалася із нами…
Та раптом тихо і підступно,
Цинічно, бо ж під самий ранок,
Ракет російських чуєм звуки ми…

На голови летіли бомби.
Фонтани здійнялися смертоносні..
Міста горіли і аеродроми,
А десь стікали кров’ю наші хлопці…

Вони любили і хотіли жити,
Та ради нас грудьми прийняли бій.
Своїх Героїв знають навіть діти,
Тримають в душах наших вони стрій

Я вірю в Перемогу України!
Добро й Любов здолають зло оце!
Коли весна прийде зимі на зміну,
То радість в кожну хату принесе!

Звичайно ми поб’ємо московітів
Не лишиться їх більше на Землі…
Лише тоді ми, друзі будем квити,
Замайорить як прапор Україна на Кремлі!