Війна, кохання, перемога. Роксолана Бабій

Калина загорнулася в Надії сонце

Калина загорнулася в Надії сонце, --
заполум'янилась,
червоним зайнялася,
неначе полум'я крилом!
Я сповідаюся Тобі, й Тобі молюсь,
о Господи Спасителю Ісусе,
відкрий
Спасеннеє Віконце --
своє Великодушне Серце привідкрий
Любові Святої своєї Всемогутньої,
безмежність свого Милосердя
Вкраїні рідній яви!
Благаю
Благослови
наш Український козацький рід,
народ Вкраїнський визволи
в упертій рішучій
за Волю борні!
Зішли ту сокровенну Божу благодать
Святого Духа,
що ефективно бореться з чужинським тим негідним злом.
Нехай же щезне раз-і - назавжди
війни окупанта скажена вбивча буря-завірюха!
Проходить час. Проходить днина.
У серці рана заросте.
Я вірю й сподіваюсь, -- зло загине!
Й калина пурпурова
широким золотолистом підійметься, проросте!
Прийде той час, о мій єдиний!
Прийде та світла днина! --
І радість не обернеться в печаль.
Душа моєї України, --
Вона ж пречиста, мов кришталь!
Не плач, не плач,
о любая калино, --
дощами проллється Твій сум невимовний і плач.
Зміліють сліз Твоїх ріки,
коли висохнуть живі гіркі сльози матерів,
і, коли б мужній Воїн-Захисник,
Воїн Світла, вернувшись з війни,
живим свою коханую дружину стрів!
І тоді, коли згине останній вражий палач!
Калина загорнулася
в Надії сонце,
заполум'янилась,
червоним зайнялася,
неначе полум'я крилом! --
У серці жаль збудила
калинова осінь,
пекучий біль гіркий затамувала
в пригорщах душі,
бо йде Вкраїна рідна досі
тернистим непростим
тяжкої Визвольної боротьби шляхом.
Не плач Вкраїно, не журися,
бо ще такого в світі не було,
щоб зло перемогло добро.
Бо Правді Божій
й правилах справедливого Господа Ісуса --
Бога - Сина,
в якого твердо віруємо українці-ми
все ж згине
та рашистська нечисть
й отримає поразку ганебну нищівну
своєї нахабної війни!
А натомість нам всміхнеться жадана Перемога,
здобута
працею невтомною, розумом,
вмінням, знаннями і хистом
кожного Вкраїнського Воїна
і Вольовим прагненням Перемогти!
І Українських Сердець
Захисників Благородне
Лицарське Нескорене Світло,
що тепер в боротьбі несе Перемогу,
і засвідчує це перед світом
і Богом,
і впевнено і всепереможно йде
в благословенні всеосяжному Божому
до Визволення й омріяної Волі й Свободи мети!
О Україно!
Я знову збагну,
що Ти неповторна і єдина!
Я клаптик світу Твого найкращого
зачерпну, --
Твій спадок -- мужнє світле живе животворяще обличчя вірного Сина-Воїна
від молодшого до старшого
у серці своїм закарбую цей вогник прагнення Волі,
цей Вогник крізь муки Безсмертя
Душі Вкраїнської Правдивої Нації,
що не відцвіте,
цей Корінь Міці
народу Вкраїнського, --
спраглого Свободи,
цей Вогник-Дотик
до Переможної Шевченкової Правди,
що, мов світло сонця,
що сходить,
наближено нестримно долає
все терня на стрімкім рубежі, --
і сяє
на сповненої Мрії
горизонті, світлій межі.
І ми, затамувавши подих,
з прапорами
своїх жовто-блакитних кольорів
уперто віроломно йдем,
виборюючи Право
на кращу людську Долю
своїх нескорених
незламних Доньок і Синів!
Авторська поезія Роксолани Бабій
*****
Ну ось в рум'янець сонце зодягнулось,
а з ним -- і яблука у батьківськім саду.
Вони, неначе осені зізнались
в коханні осяйному,
в якому я Тебе
у цій красі природи
усе чекаю- жду!
І діждуся, -- минуть війни
жорстокої буремнії негоди!
У золотім промінні
розпустила
прекрасна осінь
косу золоту!
А я для Тебе свого волосся
золотаві хвилі
у рудоволосу косу мою
так, як Ти любиш, заплету!
Й нехай ніколи не заходить
Сонце Чекання за межу,
Бо Твоє Серце, наче тисячі сонць невгасних,
яке я так Люблю,
яким я дорожу!
А наше серце,
наче теплий потаємний острів
непохитного і вірного кохання!
Його Тепло, як щедрість Твою,
як зірку променисту ранню,
як її світло -сяйво неповторне
на рожевому світанні,
в душі своїй я неустанно бережу!
Нехай же б'ється і пульсує
жагою до життя і щастям
те добре і незламне мужнє серденько Твоє!
Нехай же бореться й поборе,
немов невтомний Лицар,
усю чужинську нечисть на своїм шляху!
І довго-довго до ста літ живе!
І виборе ту Радість Незалежності
і Волі,
й Свободу України,
якою я і Ти, мій рідний нескорений Воїне,
як Українці дорожимо!
І нехай благословить Тебе і Україну -
неньку нашу Бог!
Змилосердиться Господь над нами,
і допоможе визволити наш народ Вкраїнський
і землю ріднесеньку від бід, тортур і тривог!
Й зійшле своєю благодаттю Божою святою
багатостраждальній Батьківщині Україні
нарешті вже щасливу світлу Долю!

Калина загорнулася в Надії сонце

А сонце вже занурилось у весну

А сонце вже занурилось у весну,
і пасма променів його чудесних
в блакиті чистій
неозорій
так ясно сяють шовком променистим,
ясніш за кришталеві зорі!
Просочуться в дзвінкії срібні ручаї
пломені огнисті
сонячні іскристі,
що бігли навздогін весні.
Розкриє навстіж вільно груди
вкраїнська матінка-земля,
вдихне глибоко
й будить, будить
всюди
розімлілий квіту аромат,
тих перших пролісків сонату, --
неначе перламутром білим вишиті стежки,
на яких невдовзі стрінемось
закохані я і Ти.
І ось краплини щастя сяють
у очах Твоїх так ніжно
і привітно,
неначе в травах соковитих
ті пречисті
і духмяні роси,
що відбивають прозоре,
краще діаманту,
світло.
А згодом, глянеш,
як уже ступатиме, мов пава пишна,
весна та сама,
що у сонячнім серпанку,
мов молоденька Панна наречена вийшла.
Кружлятиме нас хмільно у травневій тиші,
заколисає віхолою квіття,
що білим-білим сипле по садах,
мов мереживом, що вінчало крони
рідної вишні розкішної віття,
і повні чаші, мов вина ігристого,
яблуневого суцвіття,
і сходило,
мов преясною благодаттю Божою,
на нас,
і в ній, мов у водах джерельних гірських бистрих,
скупало,
і хвилювало,
і падало
услід нам із рясного цвіття!
Світанок залпом п'є
цей повний кухоль з сонячного дзбанку,
весна іде, дарує свою мить-веснянку,
бринить в повітрі радості пора,
і соловейко струни серця
мелодією свого співу таємничо розрива,
а Твої почуття несуть мені свої Дива,
як та барвистая веселка,
що в той солодкий час зійшла.

Авторська поезія Роксолани Бабій

Ці ніжні проліски для Тебе

Ці ніжні проліски для Тебе,
Їх радість промениста,
коли тиша у блакитнім небі,
коли легке проміння передберезневого сонця
розгойдує, хвилює їх пелюстя,
неначе перли-бризги,
немов намисто
білосніжне перлинно-проліскове
і святістю свого світла магічно пречисте
на тоненьких пальцях
першоквіткових стеблин,
що на проталинах
рідної родючої землі,
неначе розсип перлин,
тут, і у саду поміж дерев,
коли вітер вщуха і припиняє свій рев,
і шепоче свою молитву,
і он, де лісу розпочинається густий тин,
краса така,
що здається, що час зупинив свій плин
і благодаті Божої не вбити!
І враз Ми з Тобою,
наче щастя торкнулись вершин,
мов зрослися з природою,
і осягнули ЇЇ ейфорію!
І раптом стали разом, наче діти,
немов ті ж ранні незбагненні квіти,
що ген аж до хмарин високості зоріють.
--
тоді так затишно стає
на душі
хоч на мить,
і хочеться увись злетіти.
Проте свідомість наша пам'ята:
час катувань окупанта
-тирана не стих,
його війна нещадна
вводить
свій жорстокий штрих.
А серце зойкне враз,
то заболить,
то щемом пропече до оніміння,
проте ніщо не вгасить струн його дзвінких і впертих,
і, скинувши геть ворогів,
немов із плеч тяжке каміння,
ми не забудем мук тих голосіння
вкраїнців стражденних і невинних,
тих днів лихих,
і Героїв України тих,
що сміливо повстали
проти катів, проти рашистської навали,
Тих наших мужніх і нескорених Захисників- Бійців,
Борців
в борні за праве
Українства Ріднеє Коріння.
О Боже милосердний! Змилуйся над нами,
загой у серці рани,
вони ще кровоточать,
і у Праведнім своїм Провидінні
благослови
на світлу Перемогу нині
рідну Україну,
і даруй Волю
і омріяну Свободу нашій незламній неньці-Батьківщині.
І проліски нехай квітують преясні
завжди і тепер попри все,
як запорука Великої надії
і сподівання,
як щит незламності й кохання,
і Віри твердої й непохитної,
що виборена довгожданна Воля
таки настане,
зло враже зникне,
немов у воду кане.
І Вкраїні Перемога наша
Свободи радість принесе,
і мирне небо
заясніє
теплом оновлення
і України доленька наспіє.
І на цілісній і єдиній
нашій соборній Україні
навесні
для нас усіх, для Тебе і для мене
під осяйним і високим жовто-блакитним знаменом
на рідній і живій землі
рясно й щедро проростуть
проліски тендітні перші,
що Любов над світом вершать,
що стимул до Віри, і здійснення оновленої Мрії,
і снаги до відродження Життя ненастанно дають.

Авторська поезія Роксолани Бабій

Природа загортається в весну

Природа загортається в весну,
кидає виклик холоду й вітрам суворим,
і перший пролісок, що щойно встав із сну,
дарує посмішку, відкриту для любові!
Весна- красуня рано-вранці
в пробудженні із першим променем охристим
одягне з крокусів намисто,
барвінком встелить, наче чаром, в лісі
стежину променисту --
і засіяє вся земля вкраїнська,
предивним сяйвом, наче в самоцвітах,
в яких палає диво-розсип з аметисту,
ось в цих пелюстях квіту ніжних,
залитих сонця пломенем огнистим!
Віночок із фіалок
вплетеш у косу довгую мені, --
із серця випаде смутку осколок,
жариночка кохання
оселиться в душі Твоїй.
Рукою, наче струмом,
по моїм волоссі золотавім проведеш, --
в очах Твоїх закоханих,
немов стожари оживуть без меж.

Авторська поезія Роксолани Бабій

Світися, о світися, світе,
теплом людей, що в серці носять квіти,
благословенням Божим,
і Віри променем ясним,
і щирістю щоденної молитви,
що всі підступнії тривоги розвіє, наче дим,
І Україною єдиною світися,
що сяє в дочках вірних і Синах відважних
той непоборний і незламний Українства Дух Козацький,
до Волі і свободи рідної землі,
у венах
їх кипить патріотичний мотив,
і боротьбою, і нескореністю власних сил,
за Батьківщину відчайдушно життя своє поклавши,
і вперто ворога зловіщого здолавши,
своє коріння Праотче відстоявши,
своє знамено жовто-блакитне
над ланами, над хатами звільненими у високості засвітивши
і пломенем Свободи піднявши,
і кров свою самовіддано за рідних,
за Вітчизну свою,
в бою із окупантом
не раз жертовно
проливши,
Ти виживеш, солдате,
наш Захиснику-Герою,
Визволивши свій край, --
і сатана російська таки складе, забере геть свою лихо-зброю!
А, Ти, Виживеш,
Сину Українського народу!
І враз загомонить Душа небайдужа,
Друга Твого -- Воїна-борця за Правду-Українця,
що зазнала біди по вінця,
споріднена з Тобою,
на жаль, уже полеглого,
світла і пречиста,
і, наче, Ангел, Тебе, не оминувши стороною,
Вона, спустившись з сизих хмар сувоїв,
відгукнеться, відзоветься
над травами з росою,
над мудрістю Твоїх сміливих очей,
над піднятою гордо до вірних друзів-побратимів, і до сонця Твоєю головою.
На вівтар свого сумління поставив, Ти Воїне вкраїнський,
наш Лицарю України, наш Герою,
відповідальність за кожну живу клітинку,
що проросла, що родом з нашої землі, за кожну українця
нелегку долю:
дитячу, материнську,
коханої серденько, що роздиралося від болю.
Не відаючи чи живим вернешся,
а чи загинеш від кулі вражої,
від снайпера жорстокого в двобої
за Батьківщину,
ризикуєш повсякчас.
Та пам'ятай, що наперекір війні
калиною навесні зацвіте,
і сонцем весняним засвітить у батьківське серце, скроні,
надія та
одна-єдина і свята,
що Перемогою нашою зійде
на рідної сторони кордоні,
що таки діждуться Синів своїх з воєнного полону,
і зрадіють ще, дитячії долоні,
що рідний тато молодий нарешті у сімʼї,
що повернувсь, що знов у своїм домі!
І, наче голос Божий, проведе
нас з тунелю темного до світла,--
і кожен з Воїнів вкраїнських
ще втішиться Визволенням своїм України від ворожого гніту, ---
І заступництва Божого благодать,
і Архангела Михаїла міцність крил зійде і засія
над Україною цілісною, і над світом!
Світися сонцем,веснами світи,
Любовʼю Ісуса оживи,
воскресни миром на землі,
і квітом білих пролісків і щастям-Волею розлийся,
о Україно, по просторах усіх, що в рідній стороні!
Уклін, Вкраїнський Воїне, доземний щирий уклін, Тобі,
що усмішку відродиш
у кожного й мені,
і впевненість в безстрашне безтривожне завтра
пробудиш
назавжди,
в блакить небес над нами
спокійну і пречисту, --
де спокій людський більше не обірве гул вражої гармати,--
І зможем радісно всім серцем Мир в Україні,
і Волю довгожданну привітати,
що мрією найважливішою здійсненною зійде, мов сонце вранішнє,
понад наші українські хати!
Світися, світися,
о, моя Україно,
Возрадуйся і відродися
у Божій благодаті!
Не бійся,
Більш кат-чужинець кров невинную Твою не проливатиме, ---
у пекельную чорную безодню Господь Його
Всесильним Духом Своїм Святим скине,
і не дасть йому знущатись над Тобою і нещадно убивати, --
Сини Вкраїнськії і Доньки-красуні на землі своїй вкраїнській
будуть вільно жити й панувати!
Світися, світися, моя Україно,
мій оновлений Єрусалиме!
Господь загоїть
чудотворно усі Твої
давні і свіжо-роздерті рани,
І біль Твій втихомирить,
і душу, згорьовану відчаєм,
і плоть Твою зцілить,
О багатостраждальна Нене,
наша рідна Україно- Мати!
І вщухне,
наче злива,
навіки зникне зло,
Яке із поміччю Божою під силу
нам здолати!
І знову станеш Ти щаслива!
І знов розквітнеш у красі своїй,
в проміннях сонця осяйна й Вродлива!
Слава Україні! Героям Слава!

Авторська поезія Роксолани Бабій

Ні звуку. Тиша

Ні звуку. Тиша.
Пурхне пташина
десь в розлогих гіллях вишини.
І ліс, неначе онімів,
осінні спогади полишив,
вдягнувсь у білі шати,
закутався, поринув
в зимовий тихий сон,
що тихо потаємно
різьбив візерунки,
і ткав секунди
в просторі своєї казки
блаженства Благодаті Божої і Ласки,
білосніжності і чистоти,
дорогою до джерела,
куди ми прямували, йшли,
і так хотілось нам обом дійти
до святості його затишку й тепла, --
і мить блаженства неймовірного відчути,
і кожною клітиною
своєю живою
збагнути Чудо Боже, осягнути,
де Матінка Божа Пречиста Марія
святістю своєю зійшла
чудесно,
і кожного, хто Віру у серці ніс
до Господа Спасителя Ісуса
і до Неї,
Пречистої, мов цвіт Лілеї,
долаючи світу спокуси,
і світлої душі Любов'ю,
і щирою молитвою
і теплотою вчинків, слова
припав до ніг ЇЇ, --
Богородиця Марія
благословила рясно.
Ну ось це Диво- Див
вже перед нами:
Відлунює кришталь озер,
ставів,
та лиш Святеє джерело Марії
посеред Творця Природи
ніжної краси
не замерзає,
святістю леліє,
бурлить
Променями Животоків
Животворящої Сили Божої,
Життєдайної чистої Води
Святої, і пурхотить
Крилами Надії,
що все єство людське,
те, Яке
небайдуже є до Неї,
до Пречистої Марії, --
обійме, розрадить
Ніжна Вона,
Матір Божа Пресвята
пригорне до себе, зігріє,
зцілить і оздоровить
Благословенням Божим
і Заступництвом Ласки Своєї.
Ні звуку. Тиша.
Пурхне пташина
десь в розлогих гіллях вишини.
І раптом, враз
той ліс,
замислений й предивний,
немов заговорив
чарівністю Божого Творіння і краси,
і такі щасливі у цьому сяйві ми.
А білий місяць,
що по лісі бродить,
на шлях
стежиною Світла
виводить.
Його серпанок
стелить срібну далину,
торкаючись
ніжністю пальців світанку.
А Добрий Бог зійшов
над обрієм
лагідним білим Сонцем,
Вогонь Любові,
Світла Свого в душах запалив, --
І мудру суть усьому світові явив:
Іде у світ Ісус, Господь Спаситель
наш, Месія,
учитель і пророк,
Син Божий,
Його Народжує свята Марія!
І Ангел яснокрилий сповістив,
що Ісус Рожденний,
Пречистую Любов
Свою
Господню
у Спасінні
цілій і єдиній Україні
щедротами Всіх Ласк своїх святих
в серцях небайдужих і світлих розлив.
І на Волю І Свободу, Тебе,
о моя рідна Україно - Нене,
і Твоє святе багатостраждальне
Жовто-Блакитне сяюче Знамено,
нині
і навік своєю Першою Зорею,
мов Знаком Переможним Божим,
що зійде над УКРАЇНСЬКОЮ ЗЕМЛЕЮ
Господь Христос Благословив!