Війна, кохання, перемога. Мищенко Лідія

Весно, зачекай
Весно, ти зачекай.
Ще біснує орда,
Люто топче твої першоцвіти.
І примарою ходить кривава біда.
Рани будуть ще довго боліти.

Весно, ти зачекай.
Ще недовго, терпи.
З перемогою прийдеш святою.
Заквітчаєш сади і поля, і степи,
Переможною станеш весною.

Вийдем ми на парад,
буде радість в очах.
Хоч журба нам серця не покине,
Та усмішка цвістиме на наших устах:
Перемога! Весна! Україна!

 
Ще вчора
Я ще вчора була щаслива!
Та, на жаль, я цього не знала...
У проблем різних сірій зливі,
Наче в вирі, я потопала.

Я ще вчора була щаслива...
В рідній хаті спокійно спала.
Вечорами несуєтливо
Смачні страви сім'ї готувала.

Я ще вчора була щаслива...
Ми всі разом, такі веселі...
А сьогодні стою журливо
На порозі пустої оселі.

Я ще вчора...
Та що казати...
Світ розпався на ,,до'' і ,,після".
В цьому світі ревуть гармати,
Сміх затих і завмерла пісня.

Я напевно, щаслива буду...
Тільки щастя те буде інше.
Та ніколи вже не забуду, 
Як сирени нічну рвуть тишу.

Українська пані
Українська пані мила і ласкава,
Щира і відверта, гарна і цікава.
Українська пані,наче сонце, світить.
Так цілує палко, обніма привітно.
Наготує смачно, погукає в гості.
Ніжно приголубить, борщиком пригостить.
Пиріжків рум'яних спече цілу гору.
Словом теплим втішить,до грудей пригорне.

Та лиш хто полізенепрошений в хату,
Хто дитя образить, маму, тата, брата:
Начувайся враже! Тут тобі й могила!
Не простить образиУкраїнка мила.

А знаєш 
А знаєш, все ж життя перемагає.
Трава на згарищі завжди ще зеленіша.
Хоч колос впав- зернинка проростає,
Що загубив- цінується сильніше.

В німих руїнах пташка заспіває,
Збудує дім, щоб народити щастя.
І злива, що потоком все змиває,
Для матері землі - немов причастя.

З-під каменю, з бетону неодмінно 
Прорветься паросток, щоб квітнути щосили.
І лиш одне залишиться незмінним - 
це наша пам'ять...
І святі могили.

Воєнне кохання
Заспівало серце, завесніло,
Як я свою доленьку зустріла.
Наче засміялось сонце в небі,
Коли пригорнулася до тебе.

І нехай громи гримлять навколо ,
І клубочить дим за видноколом.
Танк ворожий в сутінках палає.
Я тебе, мій захисник, кохаю.

Нас війна з тобою поєднала,
Разом горя бачили немало.
Будем ворогів проклятих бити,
Рідну Україну боронити.

Пригорнусь до тебе, притулюся ,
Із очей твоїх тепла нап'юся.
Мій коханий, ці хвилини тиші
Ми назавжди в пам'яті залишим.

Я не знаю, що чекає завтра.
Знову обстріл, світ горить, мов ватра.
Вірю, перемога нас чекає.
Як же, любий, я тебе кохаю.
 

Весна 2022
Яке п'янке повітря навесні.
Сади цвітуть духмяно і невинно.
Дівчата-вишні в сукнях білопінних,
Сполохані і трішечки сумні.

Не та весна, не всі радіють цвіту.
Не тільки бджоли над садком гудуть.
Тут чорні шершні знову жах несуть
В цей рай, колись щасливий і привітний.

А сад цвіте. Буяє цвіт, клубочить.
Йому війна ця чорна не указ.
Хоч плаче гілка, зламана не раз,
А як цвіте!
Красиво і пророче.