Війна, кохання, перемога. Юлія Олефір

Настане день, війни затихнуть звуки,
Лишивши нам навік жахливі сни.
Я буду говорить своїм онукам:
Лиш головне, щоб не було війни!
 Я розповім про все, що наболіло,
 Як ворог наш вночі на нас напав,
 Про те, як наше місто уціліло,
Як наш народ таким єдиним став.
 Про те, як ЗСУ відвоювали
Нам право жити на своїй землі!
Як цілим світом ми відверто слали
На дно морське військові кораблі!
Я розповім про всі нічні тривоги,
Про те, як до сирен звикали ми,
Як цілий світ надав нам допомогу,
Про літо з лютим присмаком зими,
Про наші прапори жовто-блакитні,
Якими майорів весь білий світ!
Про те, як я, тоді тридцятилітня,
Відчула, наче серцю сотні літ.
 Я внукам розповім про перемогу!
Про сльози щастя на людських очах,
Про те, як кожен з нас молився Богу —
 Хто вдома, хто у храмі при свічках.
Нехай для нас це поки що лиш мрія,
 Та я вже їй на вірність присягла.
Й на запитання: то а що таке росія?
 Колись скажу: країна то така... була...

******

В нас з вами не було весни
І навіть літа...
Але любов під час війни
Дає нам жити.
Хоча в добірках із вістей
Сумні події,
 Але народження дітей
Дає надію.
Весь час ходити в укриття
Вже сил немає,
Але життя, саме життя —
 Воно триває!
Відбито тисячі атак,
Ми й досі вільні!
Вона йому сказала «так».
 Любов — всесильна!
В них буде літо і весна!
В них будуть діти...
Лише любов, вона одна
 Дає нам жити...
 Вдихайте вересень щодня
Поглибше в груди.
Любов — вона немов броня,
 Вона повсюди...
Ласкавим сонцем восени
Нам з неба світить.
Лише любов під час війни
Дає нам жити...

***

А нам ніколи не забути
Ту мить, коли прийшла війна.
Той місяць був і справді лютий,
 Бо люто блиснуло з вікна.
І люто затремтіли стіни,
І все довкола затряслось...
 І закричала Україна:
«Вставай, народе, почалось!».
І ми за неї дружно стали,
За руки взявшись, як стіна,
Хоч нас життя й не готувало
До того, що прийде війна.
 Війна на фронті, та по суті
На ній воює кожен з нас.
І всі ми стали трішки люті,
Та дуже сильні водночас.
І ми здобудем перемогу,
Якою б не була ціна!
Стоїм за руку разом з Богом —
Хіба міцніша є стіна?
 Та нам ніколи не забути
Деталей всіх від А до Я,
Яким був він, той самий лютий,
Що виправдав своє ім’я.