Війна, кохання, перемога. Ірина Вей
Не потрібне мені кохання!
І нехай не кипить моя кров!
Тільки б зустріти світанок-
Під надійним твоїм крилом…
Твоя ж хоробрість-нетлінна ;
Хоч думки, наче в мізках цвях.
Я вклоняюся твоїм колінам-
Мій поважніший із поваг…
А в очах-незгасима надія!
На кордоні майбутніх мрій
Ти здолаєш усі буревії !
На шляху у багряних вітрил.
Посріблила війна світлини…
На шевроні- твій біль.Мій страх…
Я-схиляю свої коліна.
Мій! Відважніший із відваг.
* * *
Я - Дружина Героя з граніту.
Того, що має серце із криці.
На варті добра, і на захисті світла
Він стоїть! Щоб неволю спинити.
Він за сина й за мене скелею повстав.
Бо в нас- його сенс,віра, сила!
Усю мужність і лють у кулак Він зібрав:
Щоб безпечні сни нам снились…
І Він дбає про мій , непростий часом, шлях…
Зна вуста мої зі смаком жартів й кави.
Скільки ж мала ночей-без сну, в молитвах
Зна лиш Бог-людям те нецікаво…
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
