Війна, кохання, перемога. Юлія Свинаренко

Коли закінчаться ці всі сирени,
Розтопить душу радості імла.
Я тебе прошу, ти приїдь до мене!
Приїдь, бо де б ти в світі не була,-
Ніде немає кращого світанку,
Ніде не чутно пісню солов‘я,
Ніде ось так не носять вишиванку,
Ніж вдома,це вже добре знаю я.
Ти лиш чекай і я буду писати,
Збирайся,вже закінчилась війна!
Оце і все,що тобі треба знати,
А, ну і ще Героїв імена…

Коли я був серед вогню,
Та лінія його мене тримала.
Згадав тебе і посмішку твою,
Вона такою рідною для мене стала.

Коли я кулю ледве не зловив,
І ноги не трималися від болю.
Згадав тебе і тихо так благословив,
На щастя, якщо й навіть не зі мною.

Коли казав, що зовсім сил нема,
Ти посміхалася й казала-я з тобою,
Минає час та не мина війна,
А ти так і лишаєшся зі мною.

Мамо, ти лиш не бійся
Обіцяй, що поспиш вночі.
Ця війна несе біль і відчай,
Все минеться, мам, вір мені!
Хоч ми тут розгрібаєм руїни,
Під якими сліди війни.
Обіцяю, мам, я не загину!
Та й зі мною ще є сини.
Вчора збили ворожі танки,
Святкували лиш 5 хвилин.
Нема часу, мам зволікати,
Ми без страху йдемо до мети.
Ти лягай, бо вже ніч надворі,
Помолись за моїх братів.
Вір мені, ці часи суворі,
Закарбуються серед світів.
Ми не вмієм здаватись, мамо!
Наш і Київ і Суми й Херсон.
Мирне небо буде над нами!
Перемоги діждемсь разом!