Війна, кохання, перемога. Марія Библик

Війна міста не вибирає,

Війна іде,війна вбиває,

Війна не спить,війна лютує,

Стріляє,нищить і грабує

Війна тримає у полоні

Війна вже тут,як на долоні,

Війна розпочинає битви,

Війна народжує молитви

Війна нівечить школи й храми,

Війна лиша сиріт без мами,

Війна палить пшеницю й просо,

Війна - це де голодні й босі

Війна не просто так,це - люди,

Війна - не схід, війна - повсюди 

Війна із кожним до загину,

Війна - це зараз Україна…

Відчуття,що мене убили,але я забула померти 

Як продовжити далі жити?…як мені пам’ять стерти?

Стерті лише міста,загублене наше майбутнє

Я тут… я досі жива,та «жити» бажання відсутнє

***

Вбили мене морально,стратили мою душу,

Вкрали моря блакитні,а потім спалили сушу

З кожним на сході пострілом,вмираю я ніби вперше

Вбили,хоч я не померла і не стане мені вже легше

***

На його ногах важкі й холодні берці,

На моїй плечах страх і невідомість,

Зранку і до ночі він в моєму серці,

Він мій сон і спокій береже натомість

***

Стань мені укриттям,будь моєю метою,щоб ще залишатись живим,

В цій безглуздій війні залишися частинкою миру,

Будь зі мною, а я постараюсь залишитись тим,

З ким ти була закохана й сподіваюсь насправді щаслива

Просто будь мені спОкоєм в цьому світі шумному,

Залишись чимось чистим серед бруду війни 

Будь метою й бажанням вижити тому,

Хто тебе від всіх куль захотів зберегти