Війна, кохання, перемога. Марія Библик
Війна міста не вибирає,
Війна іде,війна вбиває,
Війна не спить,війна лютує,
Стріляє,нищить і грабує
Війна тримає у полоні
Війна вже тут,як на долоні,
Війна розпочинає битви,
Війна народжує молитви
Війна нівечить школи й храми,
Війна лиша сиріт без мами,
Війна палить пшеницю й просо,
Війна - це де голодні й босі
Війна не просто так,це - люди,
Війна - не схід, війна - повсюди
Війна із кожним до загину,
Війна - це зараз Україна…
Відчуття,що мене убили,але я забула померти
Як продовжити далі жити?…як мені пам’ять стерти?
Стерті лише міста,загублене наше майбутнє
Я тут… я досі жива,та «жити» бажання відсутнє
***
Вбили мене морально,стратили мою душу,
Вкрали моря блакитні,а потім спалили сушу
З кожним на сході пострілом,вмираю я ніби вперше
Вбили,хоч я не померла і не стане мені вже легше
***
На його ногах важкі й холодні берці,
На моїй плечах страх і невідомість,
Зранку і до ночі він в моєму серці,
Він мій сон і спокій береже натомість
***
Стань мені укриттям,будь моєю метою,щоб ще залишатись живим,
В цій безглуздій війні залишися частинкою миру,
Будь зі мною, а я постараюсь залишитись тим,
З ким ти була закохана й сподіваюсь насправді щаслива
Просто будь мені спОкоєм в цьому світі шумному,
Залишись чимось чистим серед бруду війни
Будь метою й бажанням вижити тому,
Хто тебе від всіх куль захотів зберегти
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
