Війна, кохання, перемога. Мошківська Людмила
I remember
Навпочіпки стоїть у коридорі
світла тінь
і очі, мов прозорі
Постава нудна,
плечі голі.
Невже це послуга самої долі?!
Юрба лелек…та ні!
То чорний ворон
Кидає крик
і рушить той момент
Та ні, не руш,
ми просто поговоримо
Згадати дай депресії фрагмент
Він тут стоїть…
Завжди такий незмінний
Лиш погляд
і мій фініш стане дном
Не дай піти!
Тримай мене щосили!
Мій друже-вороне,
Не дай померти знов!
«Привіт»
( які чудові білі крила)
« Привіт» -
гадаю, говорити я не в силах.
« Я сумував, чекав тебе щосили»
« Ти лиш брехав…»
(мій янгол білокрилий)
«Невже це все?
Здаємося ми легко!»
«Коханий,
рвеш ти тіло гірше птиць.
Твоє майбутнє щастя недалеко,
А я –
на інших сторонах границь!»
«Та ти змінила роль свою відмінно,
Вразити можеш і того,
хто тебе знав!»
« Це був не ти!
Життя то – не подвійне,
а тінь –
єдина, хто про мене дбав!»
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
