Короткий гід по 9 знаковим художниками XIX-XX століть
Художник протягом свого творчого шляху неодмінно знаходиться у пошуку себе, тому його роботи хоч і мають властивий тільки йому почерк, все ж таки відрізняються одина від одної. Тому однозначно сказати, чия картина перед вами може лише професійний мистецтвознавець. Однак коли майстер знаходить власний стиль, його роботи набувають характерних рис, які може розпізнати і аматор. Ми, звичайно, не претендуємо на роль експертів, але все ж таки постаралися виділити найбільш відомі риси відомих творів мистецтва, які допоможуть вам розпізнавати пензель того чи іншого генія живопису XIX-XX століть.
Каміль Піссарро (1830–1903)
Найзнаменитіші твори, що зображають міські пейзажі, Каміль Піссарро написав уже в пізні роки. Відрізнити його картини від інших можна за дещо незвичним ракурсом — здається, ніби їх створив хтось, хто дивиться на світ із вікна квартири на не дуже високому поверсі. Справа в тому, що на під кінець життя через очну інфекцію художник не міг працювати на відкритому повітрі і писав вулиці міст, дивлячись з вікон готелю.
Підказка: Якщо перед вами написаний досить великими мазками міський пейзаж, побачивши який створюється відчуття, ніби ви височієте над бруківкою, знайте: це робота Піссарро.
Едуар Мане (1832–1883)
Едуар Мане — художник, якого самі імпресіоністи вважали одним із зачинателів художнього стилю імпресіонізм, його предтечею. Однак насправді Мане — своєрідний місток, який поєднав реалізм і, мабуть, найвідоміший напрямок живопису ХІХ століття — імпресіонізм. Художник дружив з багатьма представниками цього жанру, включаючи того ж Клода Моне. До речі, вміння відрізняти Мане від останнього в сучасному світі стало культурним маркером. І хоча називати самого Едуара Мане чистим імпресіоністом не можна, його роботи легко відрізнити за поєднанням реалізму та вищезгаданого жанру.
Підказка: Якщо ви бачите портрети людей в одязі другої половини позаминулого століття, які начебто не позують художнику, а застигнуті в якийсь момент об'єктивом фотоапарата, перед вами один із шедеврів Мане.
Клод Моне (1840–1926)
Клод Моне, мабуть, один із найвідоміших імпресіоністів. Більше того, саме його вважають знаковою фігурою всього напряму: саме його картина «Враження. Схід сонця» й подарувала жанру своє ім'я. До речі, як не дивно, але термін «імпресіонізм» вигадали не художники, а, сам того не бажаючи, критик Луї Леруа, який вщент розніс і цю, і інші картини Моне, представлені на виставці 1874 року. Свою розгромну статтю «Виставка імпресіоністів» він представив у вигляді діалогу між двома критично налаштованими відвідувачами, один із яких заявляв, що попередній малюнок шпалер виглядає більш закінченим, ніж «Враження».
Більшість свого довгого творчого життя Моне писав серії пейзажів. Найвідоміша з них — це приблизно 250 картин, створених в останні 3 десятиліття його життя, на яких зображено ставок з ліліями в маєтку Живерні. Цікаво, що через катаракту сприйняття майстра змінилося і білі квіти бачилися йому в рожево-фіолетових відтінках.
Підказка: Лілії та місток на картині майже зі стовідсотковою точністю скажуть вам, що перед вашим поглядом постала робота Клода Моне, фактичного родоначальника імпресіонізму. А щоб відрізнити Мане від Моне, можна запам'ятати просту формулу: «Мане – люди, Моне – плями».
Читайте також: Як відрізнити Моне від Мане?
Едґар Деґа (1834-1917)
Незважаючи на те, що сам Едгар Дега відкидав імпресіонізм як такий і, на відміну від «вражених», не любив працювати на пленері, воліючи закриті простори, його все ж таки прийнято вважати одним із представників цієї впливової течії. У творчості Дега можна виділити два ключові, якщо можна так сказати, моменти: кафешантани та танцівниці. Будучи ще й скульптором, майстер нерідко звертався до мистецтва скульптури, причому об'єктом його творчості були ті самі танцівниці і, як не дивно, коні. Відомий Дега і як рисувальник, який і тут не зраджував своїй захопленості танцями: на більшій частині його малюнків зображені ті самі служительки Терпсихори.
Підказка: Якщо перед вами зображення однієї балерини або групи танцівниць, написане маслом або намальоване пастеллю, можна припустити, що ви дивитеся на роботу Дега. До речі, найвідоміша картина Дега, «Блакитні танцівниці», виконана саме пастеллю. Підсумуємо: говоримо «танцівниці» — маємо на увазі «Дега», і навпаки.
Сальвадор Далі (1904–1989)
Автобіографія Сальвадора Далі, якій, враховуючи його любов до епатажу та прикрашання, навряд чи варто так довіряти, називається «Щоденник одного генія». І це недарма. Сам Далі щиро вважав себе винятковою людиною: «Прокидаючись вранці, я відчуваю вишукане задоволення — задоволення бути Сальвадором Далі, і в екстазі запитую себе: „Які ще чудові речі сьогодні створить цей Сальвадор Далі?“».
Втім, заради справедливості треба зазначити, що говорив він так небезпідставно, адже якщо попросити навіть далеку від мистецтва людину назвати художника-сюрреаліста, він напевно згадає ім'я цього великого (і у своїй імітації божевілля теж) каталонця. До речі, Далі був не лише художником та письменником, а й скульптором, дизайнером, автором лібрето двох балетів та співавтором кількох фільмів.
Підказка: Якщо ви дивитеся на полотно і категорично не розумієте, що на них відбувається, — перед вами картина найвідомішого художника ХХ століття. А щоб напевно відрізнити картину Далі від робіт наслідувачів та послідовників, пошукайте на зображенні милицю або рогатку.
Пабло Пікассо (1881-1973)
У 2015 році картину Пікассо «Алжирські жінки (Версія О)» було продано на аукціоні за $ 179,4 млн, ставши на той момент найдорожчою колись проданою художньою роботою у світі. Взагалі художник був дуже плідним творцем: найповніший, але далеко не вичерпний каталог створених ним малюнків і картин включає близько 16 тис. найменувань.
Творчість Пікассо прийнято ділити на періоди, і, напевно, найвідомішими з них вважаються «блакитний» та «рожевий». Останній, до речі, прийнято вважати найважливішим для художника: саме тоді було написано одну з найзнаменитіших його робіт «Дівчинка на кулі». Втім, найбільш відомі риси картини Пікассо почали набувати, коли художник звернувся до кубізму, символом «народження» якого стала картина «Авіньйонські дівиці».
Підказка: Вам здається, що на картині зображена людина, але розрізнити окремі частини тіла неможливо? Можете бути впевнені на 100%, що перед вами робота Пікассо.
Огюст Ренуар (1841-1919)
П'єр-Огюст Ренуар — ще один із найпомітніших представників імпресіонізму. Серед інших його робіт були показані на знаковій виставці 1874, після якої і з'явився сам термін, що позначив новонароджений художній напрям. Як ми пам'ятаємо, виставку було прийнято, м'яко кажучи, прохолодно, проте до картин Ренуара критика була більш прихильною, ніж до більшості робіт його «одновиставників».
Найбільше Ренуар відомий своїми портретами, переважно жіночими та дитячими. Більшість його творчості займає зображення оголеної натури. Всього за своє довге життя він створив кілька тисяч картин. Навіть у пізні роки, незважаючи на вражені артритом руки, художник продовжував писати, а останню картину, «Вальдшнепи», завершив буквально за кілька годин до смерті.
Підказка: Якщо перед вами портрет жінки, дитини чи жінки з дитиною (особливо якщо у них блакитні очі), знайте: ви напевно бачите перед собою творіння Ренуара.
Поль Сезанн (1839–1906)
Незважаючи на те, що Поля Сезанна називають одним з найбільших представників постімпресіонізму, саме він був тим художником, який вперше почав розбивати об'єкти на геометричні фігури, ставши предтечею кубізму, що з'явився вже після його життя. Свої картини художник писав дуже повільно, прагнучи досягти досконалості в кожному мазку: так, галерист Амбруаз Воллар, що позував йому, висидів 115 сеансів, перш ніж майстра задовольнила робота. За розповідями того ж таки Воллара, творець дуже любив писати яблука, але вони згнивали раніше, ніж натюрморт було завершено. Те саме відбувалося і з квітами: Сезан намагався замінити їх на штучні, але вони вицвітали ще до того, як майстер робив останній мазок.
Підказка: Якщо ви бачите краєвид, який здається трохи розмитим, на задньому фоні якого зображення гори, знайте: гора називається Сент-Віктуар, а написав її Сезанн.
Жуан Міро (1893–1983)
Жуан Міро — каталонський художник, чий стиль письма складно зарахувати до якогось певного напряму живопису. У його роботах є чимала частка сюрреалізму — одним із його основоположників, до речі, вважають самого Міро, — але з деякими рисами фовізму та експресіонізму. Крім того, частина заслуг у створенні автоматичного малюнка, який багато в чому є основою сюрреалізму, теж належить цьому барселонцю.
Творчий шлях Міро — це поступовий перехід від певних форм, наприклад портретів, до форм невизначених, начебто намальованих на серветці під час телефонної розмови. Згодом художник взагалі прийшов, здається, до того, з чого мав починати: його пізні роботи найбільше схожі на дитячі малюнки.
Підказка: Якщо у картинній галереї ви бачите полотно, найбільше схоже на те, що малюють діти, і ви точно впевнені, що не перебуваєте на виставці шкільних робіт, будьте певні: перед вами картина Жуана Міро.
