Епопея Фенімора Купера про освоєння Нового Світу та її герої

Т. М. Ружевич, Я. I. Ружевич

Актуальність теми запропонованої статті зумовлюється як моральним потенціалом персонажів Ф. Купера, так і проблемами вивчення зарубіжної літератури в українській школі, зокрема необхідністю зрозуміти духовний світ далекого краю й глибше усвідомити власний. Сучасний українець намагається осмислено сприймати нові стандарти життя, які виявилися тепер доступними й пересічним громадянам, і в цьому йому допоможуть передусім ті твори, в яких відображено витоки нинішньої Західної цивілізації. Серед таких творів і романи Ф. Купера.

Водночас нас цікавить не лише концепція людини й суспільних відносин, яку висловлює Ф. Купер, а й власне естетичний аспект заявленої теми, художній світ письменника в епоху американського романтизму. Намагання зрозуміти новий, суперечливий і заплутаний світ потребувало соціальних, естетичних, емоціональних оцінок, художнього переосмислення, нового героя: ідеального, високоморального, чарівного, вільного від суспільних вад, чистого, мудрого, справедливого. У реальному житті такого не було. Романтики прагнули знайти свій ідеал поза буржуазним суспільством. Вони шукали ідеальне у сфері колоністів XVIII століття (В. Ірвінг), в «магії розуму» високоінтелектуальних людей (Е. По), у вільному житті нецивілізованих народів островів Тихого океану та індіанців (Г. Мелвілл, Ф. Купер).

Американський романтизм продовжує існувати в той час, коли в європейських країнах переважав критичний реалізм. Тому взаємопроникнення романтичного і реалістичного начал в американській літературі виявилося сильнішим, ніж в інших. Творчість Ф. Купера пов'язана з раннім етапом розвитку романтизму США.

В історію світової літератури він увійшов перш за все як автор романів про Шкіряну Панчоху, які привернули увагу і симпатії читачів образами простих і відважних людей, темою боротьби індійських племен проти колонізаторів. Серія романів про Шкіряну Панчоху займає особливе місце у творчості Купера, Він виступає тут як романіст з історичною направленістю інтересів, недарма його називали «американським Вальтером Скоттом».

У працях, присвячених дослідженню творчості Ф. Купера, йдеться про важливі проблеми специфіки американського романтизму [5], ідейно-естетичні передумови виникнення історичних романів та пенталогії, пояснюється своєрідність американського романтизму та його особливі риси в циклі романів Купера про Шкіряну Панчоху [13], висвітлюється літературний процес у його характерних закономірностях і структурах, розкривається індивідуально неповторний, багатий естетично-художніми відкриттями художній світ письменника-романтика Купера [11].

Виділяючи основну проблему пенталогії Купера як суто американську — піонерство і цивілізація, — М. Н. Боброва простежує, як проблема подається в моральному, економічному, поетичному та філософському планах, докладно аналізує художню історію американського «фронтіру» [1]. С. С. Іванько досліджує авторський задум та аналізує образи, які втілюють роздуми письменника [4].

їхнє сприйняття творчості Купера цікаве, але досі немає роботи, в якій простежувалося б розкриття образу Натті Бампа у зв'язку з розвитком дії в пенталогії. Перед нами розгортається епопея про ранній етап освоєння американського «кордону» — про рух піонерів від місць перших заселень на захід, до Великих озер і далі — до Скелястих гір, спочатку через густі, непролазні хащі, а потім — через пустельні прерії. «Фронтір» поняття більше соціально-психологічне, ніж географічне («кордон» між володіннями білих колонізаторів і неосвоєними землями). «Кордон» був місцем зустрічі людини і непідвладної природи, місцем гострого зіткнення патріархального індійського устрою і хижацької буржуазної цивілізації.

Усе це з великою силою і драматизмом відображене в п'ятьох романах про Шкіряну Панчоху (шкіряні панчохи носили жителі фронтіру, кордону), що охоплюють період у 60 років — із 1740 по 1800 рік. Якщо відтворити романи в порядку їх публікації, ми немов просуваємося назад, у XIX ст. В «Піонерах (1823) читач уперше зустрічає мисливця Натті Бампа 70-річним старцем, а у «Звіробої» (1841), що завершує пенталогію, залишає його юнаком, повним сили, тільки вступаючим на життєвий шлях.

Мисливець і слідопит Натті Бампо — чудовий образ, народжений шляхетною думкою та творчою уявою митця. Він переходить від роману до роману, і ми бачимо, як змінюється його життя впродовж років. В образі свого героя, його долі й долі його друзів-індіанців Купер критично, з сумом показує характер змін.

Час і місце подій у романі «Піонери» — 1733 рік, штат Нью-Йорк. Старий Бампо живе у містечку Темпльтаун. Мешканці міста забули та й не хочуть знати про заслуги Бампа перед білими, які живуть тепер на цій землі зі своєю «цивілізацією». Вони отруюють його, кидають до в'язниці, судять за своїми законами. Бампо тікає від них на захід США. Але в Америці вже нема вільних земель, не лишилося й відважних, миролюбних індіанців, здатних чинити опір білим. У романі Натті Бампо зустрічає лише Джо Могікана, в минулому вождя племені делаварів, знищеного англійськими і французькими колоністами.

Майже на двадцять років відстає від попередніх за часом подій роман «Останній із могікан». Починається він із характеристики обставин, що склалися в суспільстві до середини 50-х років XVIII ст. Війська англійців розбиті французами та індіанцями. Довгий Карабін (молодий Натті) та хоробрий індійський вождь Чингачгук, або Великий Змій (це Джо Могікан у кращі роки життя), візьмуть участь у боротьбі проти французів. У цій боротьбі вмирають мужні й благородні Кора та її коханий — безстрашний молодий воїн Ункас, син Чингачгука.

Грозою індійських племен є білий мисливець Натті. Він видатний розвідник; Соколине Око знає кожну лісову стежинку, звичаї та військові хитрощі індіанців, які стали «на стежку війни». Він почуває себе господарем у цнотливих лісах, хоче бути корисним людям. Куперівський герой — у розквіті своїх духовних і фізичних сил. Ми спостерігаємо його близьким до природи та до життя індійських племен. Барви, запахи, шелест лісів сповнені для нього особливим значенням. Він дивовижно відчуває небезпеку, яка прихована за лісовими звуками, сплесками води рік та озер, він ніби злитий із таємницями природи.

Усі вчинки Натті Бампа безкорисливі: він кидається у смертельну небезпеку, рятуючи Апісу, Кору, Ункаса, не бажаючи слухати про нагороду, яку обіцяє йому Хейворд. Натті неграмотний і здається примітивним, але має щиру душу. Герой Купера поважає закони й звичаї індіанців, він розуміє їхні турботи та біди, а коли Ункас потрапляє у полон до гуронів, Натті йде назустріч можливим мукам та загибелі, щоб урятувати друга. Він навіть готовий стати в'язнем Магуа замість Кори.

Історично серію романів про Шкіряну Панчоху завершує книга «Прерія». Час подій, як і в романі «Піонери», наближається до часу його написання — це 1805 р. Натті Бампо, вісімдесятилітній старець, полює тепер як траппер (мисливець на хутрового звіра) у преріях Луїзіани на землях, які відвоювали американці у Франції. В Америці вже не залишилось незайманих лісів.

У романах «Слідопит» і «Звіробій» письменник відтягнув час події на десять років у минуле, у 40-і роки XVIII століття, коли колонізація тільки починалась і заселені були лише східні райони поблизу Атлантичного океану. Натті виступає під прізвиськами Звіробій, Прямий Язик, Голуб. Йому тільки двадцять один рік. Разом із своїм товаришем, індіанцем Чингачгуком, він іде на пошуки нареченої Чингачгука, яку вкрали ворожі племена мінгів. Ніхто не знає краще за Звіробоя шляхи лісових хащ. Ніхто не міг краще за нього налагодити зв'язок з індійськими племенами, врятувати від смертельної небезпеки мешканців поселень. Він сповнений сил і надій. Однак його боляче вражає расова зарозумілість білих та жорстокість, з якою вони знищують недавніх господарів Америки.

У романі «Звіробій» Купер торкнувся і сфери інтимних, особистих почуттів. Ми бачимо Джудіт, яка хотіла б стати дружиною Натті, але зустріла з його боку нерозуміння. Вона жадала від нього більше чуйності та людяності.

Незвичайний порядок, в якому були створені й виходили у світ романи Купера, де герой спершу з’являвся перед читачем старцем, а потім — людиною середніх років, юнаком, повним сили, не був випадковим. Чому письменник почав свою пенталогію з кінця? Напевно, переказуючи історію Натті Бампа та його друзів, Купер задумувався й над історією своєї країни та народу. Він зіставляв буржуазну Америку XIX століття з Америкою XVIII ст., порівнював сучасне з минулим і приходив до сумних висновків відносно становища своєї країни.

У середині XIX ст. жителі східноамериканських штатів, позбавившись небезпеки від індійських племен і покінчивши з переселенцями-скваттерами (колоніст, дрібний орендатор), почували смуток за минулим, коли важать прості людські цінності — доброта, самовідданість, сміливість, які минають назавжди, і потребували творів, які б описували це минуле.

Образ мисливця Натті-Бампа — центральний для серії романів про Шкіряну Панчоху; він набирає завершеності в романі «Слідопит». Саме в цьому творі стає зрозумілим, чому Натті залишається самотнім. Перед нами 40-річний Натті Бампо — представник не стільки минулого способу життя, скільки благородний романтичний герой, закоханий у юну Мейбл — дочку англійського сержанта Дунхема. Заради коханої Натті готовий відмовитися від мандрівного способу життя, осісти в одному з фортів англійців. Тільки Мейбл віддає свою руку й серце молодому лоцману Джасперу Уестерну.

Мейбл Дунхем грає значну роль у становленні характеру Натті Бампа. її довіра до індіанки па ім’я Червнева Роса, її твереза оцінка нелюдяних дій ворожих військ, як і своїх — англійських, змушує Натті по-новому поглянути на все, що діється, дає поштовх до роздумів. Натті набирає душевного досвіду, чуйності, які може дати тільки спілкування з коханою жінкою, починає дивитись на світ іншими очима. Шляхетність, доброта, чесність, нетерпимість до жорстокості, повага до людини незалежно від кольору шкіри — ці кращі риси характеру міцніють у душі Натті. Він відмовляється від коханої жінки, тому що вона кохає іншого, бо його життєвий принцип: гідне тільки те, що «веде до справедливості-та чесних справ», яким би болісним цей шлях не був. Поетизація любові в романтиків тісно пов’язана з поетизацією душі: чим більше піднесена й натхненна душа, тим прекраснішою є любов.

Спостерігаючи за пригодами Шкіряної Панчохи та його друзів-індіанців, які рятують англійського офіцера та його юних супутниць, що потрапили в засідку, ми прилучаємося до розвитку моральної ідеї. Відверта й чесна дружба Натті та Чингачгука, білого та індіанця — втілення мрії Купера про те, як могло б скластися життя на американському континенті. Останній із плем'я делаварів, романтично піднесений Ункас гине, і його загибель ніби уособлює загибель усіх індіанців від рук білих колонізаторів.

Образи індіанців у пенталогії Купера мало нагадують стереотип «шляхетного дикуна», що кочував творами європейських просвітителів і романтиків. У Купера ці образи багатогранні. Розкриваючи строкатий спектр властивостей (відвагу й підступність, великодушність і мстивість), письменник малює цілу портретну галерею різноманітних типів індіанців, описуючи їхні звичаї, військову мораль, красу міфології. Виявляється, що в мирний час індіанці гостинні, великодушні, справедливі, скромні й забобонні; на війні ж вони підступні й нещадні, відважні й готові до самопожертви. їм незрозумілі умовності пришельців, наприклад, уявлення про хоробрість, яка межує з безглуздістю. Так, полковник Мунро і капітан Хейвурд пливуть у човні озером Хорикейн разом із Соколиним Оком, Ункасом та Чингачгуком і потрапляють під обстріл ворожого племені індіанців. Ункас безмірно здивований поведінкою офіцерів, які не бажають лягти на дно човна, тому що гребці знаходяться в небезпеці.

Ункас, син Чингачгука, — сама досконалість в образі людини. Прекрасний станом і обличчям, він швидкий, як блискавка, сміливий і сильний, як тигр, спритний, як білка, відданий друзям і страшний ворогам. Автор порівнює його з дорогоцінною статуєю давніх греків.

Притягує образ делаварського старійшини, столітнього старця Таменунда: на сивому волоссі височіє діадема, обсипана коштовним камінням і прикрашена розкішним чорним страусиним пір’ям, на руках і ногах — золоті браслети, зброя із золотом і сріблом, на одязі із звірячих шкір — дивовижні яскраві малюнки, які відображають минулі подвиги вождя.

Письменник малює індіанців як людей, достойних поваги, тим самим займає сміливу соціально-політичну позицію, кидаючи виклик тим, хто грабував і знищував споконвічних власників американських земель. У Купера немає героїв із надламаною психікою, досить характерних для європейського романтизму. Літературні герої Купера не відають розчарувань, внутрішнього роздвоєння, внутрішнього конфлікту. Вони завжди знають, що відстоюють, чого хочуть, проти чого борються — у них цілісний духовний світ. У романах Купера індіанці поділені на хороших і «поганих». На думку Соколиного Ока, чесних людей потрібно шукати серед могікан і делаварів, тому що вони справжні воїни, а гурони (мінгі) — «зрадницьке плем'я» (підтримували зв'язки з французами і втілювали в собі підступництво, жорстокість).

Особливу увагу привертає образ вождя племені червоних приозерних гуронів — індіанця Магуа, розумного і хитрого, обачного і підступного, мстивого й честолюбного. Він талановитий і розумний дипломат, але розбещений французами, яким служить шпигуном. Магуа уособлює зло, яке принесли індійським племенам європейські колонізатори. Легковажна довіра майора Хейворда до Магуа дає змогу вождю вкрасти Кору. Він стає винуватцем смерті дівчини, Ункаса, гине й сам.

Загибель індійського народу символізована в трагічній смерті двох героїв — Ункаса і Кори. Юнак гине, рятуючи свою кохану від полону, і з ним закінчується славетний рід індійського племені могікан. Поетичні поминальні пісні й танці індійських дівчат над «останнім із могікан» та його мертвою коханою сприймаються як символічний ритуальний звичай із приводу загибелі всього індійського народу. Жорстоко утискуючи індіанців, знищивши їх тисячолітню культуру, розтоптуючи поетичну красу й світосприймання, завойовники не створили кращого й більш цінного життя. Навпаки, їх цивілізація збіднила людину, тому що їм властива тільки одна пристрасть — прагнення до наживи. Купер глибоко проникає у специфічно американські моральні та соціальні проблеми, відображаючи дійсно національну історію та її конфлікти. Саме ці фактори і надали його романам нової ідейно-естетичної якості. Фенімор Купер зумів змалювати образи, що втілюють його роздуми про героїв, які тісно пов'язані з рідною землею та природою і поєднують у собі кращі людські якості, а головне — завжди готові служити своїй країні, утвердженню миру, волі та незалежності.

Література:

1. Боброва М. Н. Романтизм в американской литературе XIX века. — М.: Высшая школа, 1972. — 286 с.
2. Бовсунівська Т. В. Феномен українського романтизму: Навчальний посібник із історії українського романтизму. — К. — Вид-во «Слов'янський університет». — 108 с.
3. Затонський Д. Що таке романтизм? І І Слово і час. — 1998. — № 4 — 5. — С. 70-74.
4. Иванько С. С. Фенимор Купер. — М.: Молодая гвардия, 1990. — 267 с.
5. История американской литературы / Под ред. проф. Н.И. Самохвалова. — Т.1. -М.: Просвещение, 1971. — 343 с.
6. Купер Д. Ф. Зверобой, или Первая тропа войны: Пер. с англ. — К.: Молодь, 1981. — 520 с.
7. Купер Д. Ф. Следопыт, или На берегах Онтарио. — М.: Правда, 1981. — 496 с.
8. Купер Д.Ф. Пионеры, или Источники Сусквеганны. — К.: Молодь, 1957. — 405 с.
9. Купер Д.Ф. Последний из могикан, или Повествование о 1757 годе: Пер. с англ. — М.: Правда, 1985. — 384 с.
10. Наливайко Д.С. Романтизм как эстетическая система // Вопросы литературы. — 1982. — №11. — С. 156 — 194.
11. Наливайко Д.С., Шахова К.О. Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: Підручник. — К.: Заповіт, 1997. — 464 с.
12. Романтизм как художественная система // Волков И.Ф. Творческие методы и художественные системы. — М.: Наука, 1989. — С. 125 — 156.
13. Романтические традиции американской литературы XIX века и современность. — М.: Наука, 1982. — 351 с.
14. Эстетика американского романтизма: Пер. с англ. — М.: Искусство, 1977. — 464 с.

Л-ра: Всесвітня література та культура. – 2007. – № 3. – С. 38-40.

Біографія

Твори

• Останній з могікан
• Піонери
• Прерія

Критика

• «Агамемнон письмового столу», або Пенталогія Джеймса Фенімора Купера
• Американська гулліверіада без Ґуллівера
• Епопея Фенімора Купера про освоєння Нового Світу та її герої
• Ім’я в структурі роману Дж.Ф. Купера «Останній з Могікан»
• Казка і правда