Дослідниця Антьє Боеціус про голос морських глибин

Авторка: Лізане Дейнбостель, німецька журналістка.

Ніхто з німців не знає морських глибин краще за очільницю Інституту Альфреда Веґенера Антьє Боеціус. Біологиня відкриває підводні гори та досліджує, як бактерії контактують з губками.

Закинувши вперше свої сіті на тисячі метрів у глибоке море, Антьє Боеціус не зловила жодної рибини, на відміну від її однокурсників. Ні крабів, ні морських зірок. Вона лише витягла: «Шматок пластику, банку кока-коли та банку пепсі. Тоді я подумала: як же мені не пощастило. Інші ловлять дивовижних глибоководних істот, а я лиш збираю сміття».

Це було в далекому 1992 році, коли вона вивчала біологію. Сьогодні ж 56-річна жіночка працює в офісі у Бремергафені, очолює Інститут Альфреда Веґенера, який є одним із провідних міжнародних центрів полярних і морських досліджень. Наприкінці цього літа вона вирушить у свою 50-ту експедицію. Вона знає морські глибини ліпше, ніж будь-хто. І вона, як ніхто інший, розуміє, як сміття та зміна клімату впливають на морські глибини.

У цьому підводному світі, куди зазвичай ніхто не потрапляє, якщо, звичайно, не користується підводним човном або підводною камерою, пластикові відходи накопичуються і залишаються там здебільшого непоміченими. За словами Боеціус, лише 0,01 відсотка океанів досліджені. Їй подобається порівнювати морські глибини з космосом, стверджуючи, що вони схожі на іншу планету, хоча про них відомо значно менше. З кожною новою експедицією Боеціус відкриває для себе нових істот і нові ландшафти. 2016 року, наприклад, вона натрапила в Арктиці на підводну гору заввишки близько п’яти кілометрів.

Протягом багатьох років вона та її команда підозрювали, що в цій місцевості є гарячі джерела. У пошуках цих джерел вони пірнали з камерами. «Це як наркотик щастя: коли камера вимикається, і ти розумієш, що опинилась серед пейзажу, якого ніколи не бачила жодна людина. На борту судна не лише капітан і науковці дивляться на екран, а навіть кок підходить подивитися».

Посеред Арктики вони несподівано побачили в об’єктив камери підводні гори, що піднімаються з морського дна. «На їх вершинах живуть губки і, навіть, корали. Ми пропливли повз вершину, використовуючи камеру зі стабілізатором, та виявили таку густоту живих організмів, якої зазвичай не зустрінеш у морі: губки (деяким з них сотні років, і вони можуть рухатися), риби, краби, великі морські зірки. Там багато чого відбувалося», — швидко говорить Боеціус своїм дзвінким голосом і посміхається. Її захоплення відчутне навіть під час інтерв’ю у відеодзвінку. «І лиш тоді ви починаєте розгадувати цю головоломку: як найщільніша біомаса на землі може бути розташована там, де фактично немає джерела енергії для життя?».

Криголам: дослідницьке судно «Полярштерн», на якому також працювала Боеціус, під час експедиції в Арктиці 2014 року

У дитинстві Боеціус читала романи про піратів

В центрі уваги глибоководних досліджень Боеціус — мікроби, тобто крихітні істоти, яких можна побачити лише під мікроскопом, і ландшафти, такі як підводні гори. Істоти там функціонують як цілісна система, пояснює вона: «Це не харчовий ланцюг, де, наприклад, великі риби їдять маленьких, а ті — найменших. Це ціла мережа взаємодій. Багато глибоководних видів взаємодіють з метою виживання». Наприклад, губка обирає, яку бактерію проковтнути, можливо, тому, що вона допомагає їй в процесі травлення. А бактерія, у свою чергу, використовує невідомі хімічні сигнали, щоб розпізнати, яка губка піклується про неї, а не їсть. «Мене цікавить ось що: як різні види тварин можуть знаходити один одного і спілкуватися між собою? Ми, люди, не можемо цього зробити».

Уже в п’ятому класі Боеціус написала в шкільному творі про свої професійні прагнення, що «хоче піти в море і стати морською біологинею», розповідає вона. Вона насправді виросла далеко від узбережжя: у Дармштадті, у центрі Німеччини, де найближча водойма — Райн. Вона познайомилась з морем під час кемпінґу в Данії; а з морcькими глибинами і життям на кораблі — з книжок і фільмів. «До дванадцяти років я прочитала усі романи про піратів. Але мені було зрозуміло, що бути піратом — це не справжня робота». По телебаченню вона побачила документальні фільми дослідників моря Ганса і Лоте Гас і Жака-Іва Кусто — і відтоді була в захваті: «Я б зробила все, що завгодно, просто для того, щоб потрапити на дослідницький корабель або взагалі на корабель».

Моряки дивувались: «Що вона тут робить? Намагається знайти чоловіка?»

Вона вивчала біологію в Гамбурзі, її перша експедиція в Північне море була в якості наукової помічниці, пізніше здійснила подорож на великому дослідницькому кораблі «Метеор» з Ісландії в Ґолвей. У 21 рік Боеціус зайняла посаду асистентки в Інституті океанографії Скріпса в Сан-Дієґо, після чого захистила докторську дисертацію та отримала ступінь докторки. З 2017 року вона очолює Інститут Альфреда Веґенера з 1400 працівниками, а також робочу групу в Інституті морської мікробіології Товариства Макса Планка, а наприкінці цього літа очолить міжнародну арктичну експедицію. Довгий час вона була винятковою жінкою.

Під час одного з її перших рейсів у 1990-х моряки дивувались: «Що вона тут робить? Намагається знайти чоловіка?». Дослідниця вважала це ставлення «дивним», за її словами, іноді така реакція навіть видавалась їй кумедною. Коли настав час для просування її кар’єри, вона усвідомила, що за такими незграбними висловлюваннями стояла нерівність можливостей. Наприклад, вона була єдиною жінкою, яка входила до різних комітетів. «Я росла в оточенні дуже сильних жінок: мої бабусі під час війни самі виховували дітей. Батьки дуже рано розійшлися, тому мама теж одна виховувала трьох дітей. Довгий час я не усвідомлювала, що існують принципові відмінності у можливостях чоловіків і жінок у професійному житті».

Боеціус доводиться самостверджуватися як жінці не лише в науці, але й у суспільстві загалом. Вона скаржиться, що іноді чує образи на свою адресу чи навіть отримує листи ненависти: «Коли з’являються інтерв’ю про кліматичну кризу, чоловіки пишуть: “Ти поняття не маєш, ти жінка і не знаєш фізики”». Вона ігнорує такі закиди, а листи з погрозами вже відносила до поліції. Вона підкреслює, що загалом отримує багато схвалень і заохочень, а також цікавих запитань щодо її досліджень. Тому вона зосереджується на чіткому викладенні наукових фактів і просуванні рішень на захист клімату та океану. Через лекції, консультування політиків і підприємців, відвідування шкіл, роботу з пресою, викладання в Бременському університеті, а також виступи на фестивалях, щоб охопити якомога більше людей.

Деякі журналісти називають її «адвокаткою морів» — термін, який вона сама вважає недоречним: «Як юрист, ви роз’яснюєте правові питання. Однак для більшої частини живих істот, як і для природи взагалі, не існує права, наприклад, на існування. Я насамперед намагаюсь надати невидимому, невідомому життю на Землі право голосу і присутности».

По мірі занурення в морcькі глибини, там стає дедалі темніше, і на глибині приблизно 500 метрів вже панує непроглядна темрява. Боеціус зауважує, що без сонячного світла рослини не ростуть. «Ці істоти харчуються тим, що опускається зверху, наприклад, залишками водоростей. Якщо в результаті кліматичної кризи в Арктиці розтане лід, на поверхні виростуть інші водорості, оселяться інші рослини та тварини. Відповідно, на дно потрапляє ще щось, крім їжі. У результаті морські глибини та їхні мешканці також змінюються». Наприклад, вона спостерігала в Арктиці за деякими видами морських огірків, які використовували нову їжу. Натомість інші види зникають. Боеціус попереджає: «Якщо ми не візьмемо кліматичну кризу під контроль, це спричинить колосальні втрати різних видів в океанах».

Вічний лід? Навіть якщо він здається нескінченним, безкраїм, через зміну клімату тане арктичний лід

Боротьба проти зміни клімату

Боеціус все ще переконана, що ми можемо обмежити наслідки зміни клімату: «Мій оптимізм ґрунтується на тому факті, що наша історія показує, що ми, люди, здатні використовувати знання, щоб співпрацювати з природою, а не знищувати її». Тож кожна людина може змінити свою поведінку, наприклад, частіше їсти вегетаріянську їжу або менше літати. Але, на її думку, цього недостатньо. Здебільшого вона вважає, що політика відповідальна за встановлення нових керівних принципів для індивідуальних і колективних дій: «Нам потрібні рамки, в яких стане легше жити в умовах, сприятливих для клімату та океану. Зараз все навпаки: якщо ви живете так, щоб захищати клімат і довкілля, вам доводиться витрачати більше грошей і багато думати, але якщо ви живете деструктивно, це легко і дешево. Це не той шлях, яким потрібно рухатися вперед».

У серпні 2023 року Боеціус планує вирушити до місця на Північному полюсі, яке вона відвідала в 1992 і 2012 роках на кораблі «Полярштерн». 1992 року товщина льоду там була три-чотири метри, у 2012 році — лише півметра. Завдяки супутниковим спостереженням вона знає, що сьогодні його площа скоротилася ще більше. Під час експедиції вона хоче виміряти точну товщину і дізнатися, що відбувається з живими організмами в кризі і морських глибинах. «У 2012 році через сильне танення льодового покриву багато мешканців криги загинули та потонули в морських глибинах. Ми хочемо з’ясувати, чи впливає це на життя на морському дні. Наприклад, чи могли там оселитися істоти з Атлантики». Це буде її 50-та велика експедиція — з ювілейним святкуванням на борту.

Стаття вперше була опублікована німецькою мовою в журналі Німецької залізниці «Mobil» 8 березня 2023 року.

Переклав Володимир Юхименко