Іван Карабиць - Самотність

Іван Карабиць - український композитор, який у своїх творах майстерно відтворював різноманітні аспекти дійсності, відображаючи її духовно-психологічні конфлікти та складнощі. Він був наділений надзвичайним талантом, який зростав та розвивався з його творчістю. У своїх творах він відображав своє внутрішнє Я, відтворюючи глибинні відчуття історії та сучасності в їх єдності.

Сьогодні ми пропонуємо нашим читачам послухати джазову п’єсу «Самотність». Написана в дусі імпровізації вона розкриває усамітнені стани душі.

Наталія Мартинова-Гуцул. Самотність

Батьки Івана Федоровича були простими та незаможними людьми, тому під час навчання в консерваторії він знайшов роботу в ресторані готелю "Україна". Там збиралися талановиті джазові музиканти, у середині яких він розпочав свій розвиток. І в цьому колі джазменів він виростав. Джаз був його любов’ю. Тому в його прелюдіях можна знайти багато джазових впливів.

У 1950-х роках джаз здобув в Україні широку популярність завдяки переконанням митців у необхідності впровадження цього мистецтва в соціокультурний простір. Серед відомих джазових музикантів того часу можна назвати В. Симоненка, Є. Дергунова, Ю. Кузнєцова та В. Молоткова. Редактором першого радянського збірника джазових стандартів «Realbook» був В. Симоненко. Однак, розвинена джазова індустрія в Україні дозволяла збиратись лише потайки певній когорті музикантів у бенди та імпровізувати. У 1960-70-х роках з'явилися перші джазклуби, які працювали у Києві, Дніпропетровську, Одесі та Львові.
У 1980-ті роки Іван Карабиць став членом київського джаз-клубу, а пізніше – його очільником. Композитор з легкістю засвоїв мистецтво імпровізації, незважаючи на те, що ніколи не брав уроки з джазу.

Цікаво, що в архіві композитора знайдено аудіозапис з концерта, присвяченого пам’яті
Володимира Степановича Симоненка, на якому Іван Федорович виконує музичну присвяту своєму другові. В основу теми цієї композиції покладено інтервальний абрис теми з п’єси «Самотність».