Повноводна червона річка Чжана Їмоу. Рецензія на фільм

Китай, 1146 рік. Втім, Китаю як такого ще немає, є розрізнені держави, лідери яких дуже одне одного недолюблюють. У цій картині дія розгортається довкола втраченого листа від імператора Цзінь до одного з міністрів Сун. Правителі мали провести переговори, але у палаці Сун невідомі вбивають посла Цзінь, а лист із посланням пропадає. Розлючений власник палацу (Лей Цзяїнь) наказує капралу Жанг Да (Шень Тен) і командувачу гарнізону Сун Чжуну (Джексон І) за будь-що знайти листа, але так, щоб не тільки про його зміст, але і про саме його існування ніхто не дазнався.

«Повноводна червона річка» – 26 повнометражний фільм Чжана Імоу. Всупереч назві, жодних річок у картині не показують, більше того, вода та червоний колір там теж у мінімальних кількостях. Більшість хронометражу віддано палацу Сун, а точніше, переміщенням різного ступеня інтенсивності його напівпорожнім приміщенням. Камерність і навіть аскетичність декорацій – перший сюрприз «Ріки», адже світове ім'я Імоу собі зробив саме на розгонистих боях в антуражі історичної китайської краси, тут же суцільні стіни і нічого більше.

Другий сюрприз – дуже смішна інтонація, яка втім так і не розгортається у повноцінну комедію. Недарма фільм охрестили китайським варіантом «Ножі наголо». Такого за Імоу раніше теж не було - були психологічні драми («Жити», «Підніми свій червоний ліхтар»), були бойовики («Будинок літаючих кинджалів», «Квіти війни»), були відверто пропагандистські стрічки («Над урвищем», «Снайпери»), але, за винятком кількох експериментів («Проста історія локшини», «Щастя на годину»), комедіографом його назвати ніяк не виходило. Третій це експеримент чи новий етап творчості, покаже час.

Найприємніше відкриття – «Повноводна червона річка» не просякнута продержавним наративом від і до, хіба що тільки наприкінці, в іншому ж це чиста розвага. Після «Над урвищем» та «Снайперів» здавалося, що китайська компартія проковтнула живого класика і далі будуть картини лише про доблесних захисників батьківщини. Але геній тим і відрізняється від інших, що може винайти себе в будь-якій ситуації та в будь-якому віці. Навіть якщо заради цього закінчити все доведеться віршем про «неприпустимість втрати територій», «національний сором» і «повноводні червоні річки крові» – поки подібні фрагменти залишаються засобом, а не метою, начебто й не так страшно.

Але все, що було перед віршем, це захоплюючий комедійний детектив. Незважаючи на солідну тривалість і певні складності сприйняття чужорідної культури, динаміка того, що відбувається на екрані, така, що очей не відірвати. Зведені брати Жанг Да і Сун Чжун перекидаються в пастці братерського кохання і класової ненависті по відношенню один до одного, попутно розслідуючи пропажу злощасного листа. Поступово до пошуків долучається все більше другорядних персонажів, кожен з них намагається перевернути справу з ніг на голову. Від допиту до допиту, перебігаючи між імпровізованими кабінетами, Чжун і Да все глибше пов'язують у змові тих, хто владує, і все виразніше розуміють, що відразу після виконання завдання дні, а швидше за все, навіть і години їхніх життів будуть злічені.

Окрема колізія полягає у тому, що про зміст листа не повинен знати ніхто, окрім адресата, міністра. За недотримання цієї вимоги багато хто поплатиться життям, але вихід буде знайдено, борг виконано, а батьківщину врятовано, незважаючи на всі протиріччя. Найбільше це нагадує навіть не шахову партію, як зазначали багато критиків, а складну карткову гру, де про гравців відомо все, а ось про їхні справжні цілі та засоби – нічого.

Фільм захоплює настільки, що після закінчення засмучуєшся через те, як все так швидко вирішилося, але в тому і режисерська майстерність. Чжан Імоу, хай і з компромісно-чужорідною кінцівкою, показав, що його рано ховати і що в частині не тільки майстерності, а й винахідливості, і свіжості погляду він ще може дати фору багатьом і багатьом молодим авторам набагато терпиміших до експериментів кіно.