Назарій Боденко: інтерв’ю з перформером

Відкрити двері у таємничий світ сучасного мистецтва сьогодні мені допоможе львівський перформер Назарій Боденко. Його унікальний талант і непередбачуваність завжди дивують глядача. Зустрівши Назарія, я одразу відчула його пристрасть до мистецтва та безмежну енергію, що випромінювалася з його очей.

Актор та перформер Назарій Боденко не стоїть на місці. Він постійно експериментує, розширюючи рамки традиційного театру, створюючи незабутні перформанси, де глядачі стають активними учасниками.

Тому готуйтеся до подорожі в світ Назарія Боденка, ми починаємо.

Назарію, дякую, що прийняли наше запрошення. Як ви, можливо, знаєте, портал Експеримент - це сайт, присвячений культурі та науці. Для нас велика честь бачити вас тут з нами, бо ви, на мій погляд, один із найпроникливіших українських митців нашого часу. І перше моє питання: як ваші справи?

Все добре, дякую.

Коли ви вперше подумали про себе як про художника?

Як перформер з заходу України, я ніколи не був художником у класичному розумінні цього слова. Однак можна сказати, що я почав відчувати себе художником або виявляти художні здібності в дещо відмінний спосіб. Вперше я розглянув себе як художника, коли почав виконувати перформанси, що поєднують елементи акторського мистецтва, театру, хореографії та музики. Ці акції, можливо, тоді ще доволі сирі, дозволяли мені розкрити свою індивідуальність, використовуючи рух, звук, образи й інші елементи, щоб передати ті чи інші ідеї або емоції. Поступово ці перформанси стали частиною мого життя, і я почав досліджувати різні аспекти мистецтва, вдосконалювати свої навички та розвивати власний стиль. Вони стали моїм засобом комунікації з глядачами, способом виразити свою внутрішню сутність та спонукати до роздумів. Хоча я не вважаю себе традиційним художником, мої перформанси дозволяють мені використовувати мистецтво як засіб для єднання з глядачами і впливу на їхні почуття та сприйняття. Вони створюють простір для творчості, де я можу експериментувати.

Що насамперед змусило вас стати митцем?

Хммм… це складне питання. Справа в тому, що в усьому, що я роблю, в усьому, що вигадую і на що дивлюсь, - я в усьому чую музику.

Мистецтво дає мені можливість виразити особисту точку зору на світ, передати мої емоції та ідеї через свої твори.

Через концепції моїх перформансів я доношу до людей своє ставлення до життя та смерті. Але все, що я роблю, присвячено тільки любові.    

Пропрацювавши довгі роки в перформансі та в театрі, ви змогли зробити для себе висновок, що вам ближче і де ви почуваєтеся органічніше?

Так, я багато років відіграв у театрі, знімався в скетч-шоу, рекламах та музичних кліпах. Театр став невід’ємною частиною мене. На сцені перед публікою я почуваюсь органічно, зручно, в театрі мені направду комфортно. Але перформанси дозволяють мені пробувати щось нове, розкриватися з іншого боку. Тобто тобі не потрібно грати якусь певну роль і сотні разів перечитувати сценарій, чи вживатися в образ. Користуючись концепцією перформансу, ти можеш використовувати духовний досвід, своє тіло, тіла інших перформерів, діяти залежно від обставин, надаючи кожній позі, жесту, розташуванню в просторі символічно-ритуальний характер. В перформансах ти абсолютно вільний і відкритий, ти нічим не обмежений, над тобою не стоїть тиран-режисер зі своїм баченням, і ти ніколи не знаєш, чим і коли твої акції закінчаться (це в них найцікавіше).

Ви займаєтесь виготовленням музичних інструментів, це правда?

Так, це правда! Виготовлення музичних інструментів стало моєю пристрастю і одним зі способів втілення своєї творчості. Це дуже повільний і медитативний процес, я постійно експериментую. Я буду дуже часто в цьому інтерв’ю казати “експериментую”. Взагалі я люблю слово “експеримент”. Отже, про що я. А, так. Я виготовив більше 40 різних інструментів. Їх створення дає мені можливість досліджувати нові звуки, форми і матеріали.

Чи здивувалися б люди, які знали вас маленьким хлопчиком, дізнавшись, ким ви станете?

Навіть я сам сильно здивувався б, якби знав, ким стану, а люди, які знали мене малим, здивувалися б ще більше. Вони бачили мене змалку і мали свої очікування та уявлення про моє майбутнє.

Ще з раннього дитинства всі бачили, що я творча людина, що я цікавлюсь різними видами мистецтва, і хоча шлях, який я подолав, може бути неочікуваним для багатьох, він є результатом моєї еволюції та внутрішнього прагнення до пошуку нових горизонтів у світі мистецтва та технологій.

Як художник, митець, музикант, перформер, актор, майстер з виготовлення музичних інструментів та інженер я подолав величезний шлях для того, щоб стати тим, ким є зараз. Я поєдную у собі різні сфери творчості і використовую їх для свого самовираження.

Мої близькі, напевно, сильно дивуються, коли бачать, як я розкриваю свій потенціал у різних сферах і яким багатогранним я став.

Ви інженер-конструктор за освітою. Як це вплинуло на вашу подальшу кар'єру?

Інженерна освіта розширила мій творчий потенціал. Аналітичне мислення дозволяє мені використовувати мої технічні знання, переосмислювати традиційні акторські підходи, експериментувати з новими методами виконання ролей. Це навіть допомагає в опрацьовуванні сценаріїв. Здатність до деталізації допомагає мені у формуванні та розумінні персонажів з різних точок зору та перспектив.

Які теми ви досліджуєте зараз?

Історію та пам’ять. Я розглядаю питання історії, колективної пам’яті, традицій та спадщини через свої перформанси. В теорії вони мають викликати у глядача роздуми про минуле та сучасність, про життя та смерть, війну та мову. Відношення до простору й оточення. Я досліджую вплив соціуму на індивіда, взаємини між людьми та оточуючим світом. Мене хвилюють соціальні, культурні, політичні та гендерні питання. Але все, зрештою, все, що я роблю, - присвячене любові.

Наприкінці травня ви приїжджаєте до Івано-Франківська з перформансом “Лист перший”. Що ви прагнете передати своєю майбутньою роботою?

Цей перформанс актуальний для України сьогодення, він присвячений темам руйнації та відродження, нескореності та волі. В певній мірі ми хочемо нагадати людям, ким вони є і яким було їхнє минуле, нагадати про швидкоплинність часу та віхи історії. 

Яку роль грає художник у сучасному суспільстві, і як ви вважаєте, чи достатньо голосу надано художникам?

Художники відіграють важливу роль у сучасному суспільстві, виражаючи індивідуальність, викликаючи емоції та ставлячи гострі питання. Вони привертають увагу до важливих проблем.

Митці створюють простір для діалогу, критичного мислення та змін, спонукаючи подивитися на світ з нової точки зору.

Сучасне суспільство все більше цінує творчу свободу художників та їх вплив, а соціальні медіа й інтернет забезпечують нові шляхи комунікації та зв'язку між художниками і глядачами. Художники навчилися добре заробляти завдяки запиту суспльства на їхню унікальну творчість. А голоси… Я думаю, що якщо людина є художником, то їй не траба надавати голос. Художник вже його має, і цей голос гучний, він здатний пробивати цегляні стіни. Його точно почують. Інколи тільки після смерті, але, зрештою, це не так вже й важливо.

А тепер, якщо дозволите, невеликий бліц. Ми обрали для цього блоку інтерв'ю найцікавіші запитання від читачів порталу.

Хто справив на вас найбільший художній вплив?

Леонардо да Вінчі, Марина Абрамович, Герман Гошкадор.

Розкажіть про своє улюблене медіа.

Навіть не знаю. Напевно нема такого. Я читаю Google Arts & Culture, Hyperallergic, читаю ваш сайт іноді. Це якщо про конвергентні медіа йде мова. Люблю розділ "Про життє", читаю залюбки. А так, дивлюсь онлайн-вистави здебільшого. Але часу не так багато на все це.

Де ви знаходите натхнення?

В природі, у спогляданні сходу і заходу сонця, в музиці, в друзях.

В який час доби вам найбільше подобається творити?

О 06:45.

Що мотивує вас творити?

Сам процес творіння та кінцевий результат.

Як ви визначаєте успіх художника?

Митець - це людина, яка прагне поділитись особистим сприйняттям світу з глядачем. Тим, як саме він його відчуває. І коли глядач може перейняти той задум, ту емоцію, яку було закладено в роботу, то, мабуть, це і є успіх для митця.

Чи допомагає вам мистецтво в інших сферах життя?

Я не уявляю свого життя без мистецтва.

Як ви розвиваєте свої мистецькі навички?

Я постійно в пошуках чогось нового, я завжди вдосконалюю свої навички й експериментую, я вже казав раніше слово “експериментую”? Я експериментую з новими техніками та стилями.

Чи є у вас дівчина або хлопець?

Немає

Як проходить ваш день?

Я дуже зайнята людина. Весь мій день буквально розписаний похвилинно, деколи мені приходиться планувати свій графік на кілька тижнів або місяців вперед.

Що ж, це був бліц. А тепер я хотіла б змістити акцент на вашу роботу в театрі. Перша вистава Театру Кафки, на яку я потрапила, це була Сингулярність. Мене вона, як би це точніше сформулювати, не те щоб здивувала, швидше приголомшила (не знаю, чи в позитивному, чи в негативному значенні), збила з пантелику. Тоді після вашої прем'єри у Львові я мала багато запитань і щодо ідеї, і щодо реалізації. Але зараз я хотіла б поставити запитання, яке мені поставила подруга, з якою я була на виставі: як ви почуваєтеся голим на публіці?

Баланс і комфорт у виступі голим на публіці - це головне. Важливо визначити свої межі, відчувати себе безпечно та поважати реакцію глядачів. Кожен митець має власні кордони та стиль самовираження, я відчуваю себе абсолютно впевнено, комфортно і спокійно. Цей процес самопізнання завжди вимагає рішучості та готовності до нових, вгадайте чого? Правильно, експериментів.

Театр Кафки має свій ютуб-канал. На ньому час від часу з'являються відеоверсії вистав, які ви вже не граєте. Ваше ставлення до цих відеоверсій? Чи не здається вам, що десь 80% спектакль втрачає, якщо його дивишся онлайн на екрані?

Дивитися виставу в театрі наживо та дивитись її через екран - це два різних досвіди зі своїми перевагами та особливостями. Вистава в театрі наживо дає неповторну атмосферу та прямий контакт з акторами. Ти можеш відчути енергію та емоції, які передаються виставою, і бути частиною живого виконання.

Онлайн-формат дозволяє переглядати виставу на відстані і в будь-який час.

Звичайно, втрачається деяка частка атмосфери присутності та інтеракції, коли дивишся виставу через екран. Також деякі деталі або ефекти, які призначені для живого досвіду, можуть не передаватися належним способом у відеоформаті.

Але обидва варіанти хороші, вибір залежить від особистих вподобань, можливостей та того, який досвід ви бажаєте отримати.

Багато з тих вистав і перформансів, які ми ставили в театрі, як-от Сингулярність, Айя і Сліпі. були «одноразовими». Їх можна було побачити тільки наживо. Вони дуже тонко продумані для певної локації, часу, простору й аудиторії, поставлені та відіграні для того, щоб більше ніколи не повторитись, таким способом ми передали унікальний і незабутній досвід присутнім глядачам.  

Тепер мені хотілося б поговорити з вами про невдачі. Назарія Боденка в Україні знають більше не як перформера, а як театрального актора. Але я була на кількох ваших останніх експериментальних виставах, як-от Мої слабкі коліна, Урок, Бажання, Мій друг бронтозавр, Іспанська інквізиція, Замало бути, Глухий кут у Космосі і т. д., і я зробила для себе висновок, що далеко не вся українська аудиторія готова до ваших творчих пошуків та інновацій. У зв'язку з цим у мене питання. Коли люди критикують чи висміюють вашу роботу, як ви реагуєте на це?

Я приймаю будь-яку конструктивну критику. Люди мають право думати і говорити все що завгодно, мене це не надто хвилює. Я несу свою ідею і свою творчість. Мене не зупинити.

Коли ви зазнаєте невдачі, ви навчаєтесь на такому своєму досвіді?

Чим частіше ви зазнаєте невдачі, тим більше ви розумієте, що її викликало. Без невдач неможливо розвиватися. Вони супроводжують нас в усіх сферах життя,

Вони дають безцінний досвід, можливість зупинитися, переосмислити, зробити висновки та йти вперед з новими знаннями, ідеєю та новою силою.

Фінальне питання буде банальним. Яку пораду ви дали б артисту перформансу-початківцю?

А на це питання я відповім вам дуже просто. Якщо у молодого перформера є потреба в порадах, значить він поки що не готовий. Бо поради в перформансі давати дико. Людина просто втілює свої фантазії та концепції. Якщо робить це чесно, то люди це бачать. Власне, це все.

Що ж, дякую за розмову. Спілкуватися з вами не менш цікаво, ніж бачити на сцені.

Дякую, це приємно чути.

З перформером спілкувалася Вероніка Рупенталь