Джон Мільтон. Шекспір
Чи потребує мій Шекспір, щоб люди
Йому величні зводили споруди —
I прах його священний зберігавсь
Під обеліском, що до зір піднявсь?
Де сяє слави вічної проміння,
Навіщо свідок цей німий, каміння?
В палкім захопленні сердець людських
Ти кращий пам'ятник собі воздвиг.
Бо мова в тебе — на великий сором
Мистецтву млявому — таким узором
Легким снується, що в серця синів
Ввійшов назавжди твій дельфічний спів.
Ти нам уяву на льоту спиняєш
I нас у мармур раптом обертаєш —
I, в саркофазі мармуровім, там
Лежиш собі — на заздрість королям.
Переклав Василь Мисик
Твори
Критика
- Драматичні задуми Мільтона і його трагедія «Самсон-борець»
- Елементи класичної й англійської «національної» міфології в «Комосі» Дж. Мільтона
- Література як контекст: «Лісідас» Мільтона
- Міфологічні образи й мотиви у вірші «Пам'яті Шекспіра. 1630 р.» Джона Мільтона
- Міфопоетична парадигма творення світу в поемі «Втрачений рай» Дж. Мільтона
- Мовні засоби вираження емоціональності в трагедії «Самсон-борець» Мільтона
- Мотивація сучасної преси в контексті «Ареопагітики» Джона Мільтона
- Твори Дж. Мільтона «Втрачений рай» і «Повернення раю»
