Біографія Джона Мільтона

Джон Мільтон – англійський поет, прозаїк і політичний діяч – народився 9 грудня 1608 року в Лондоні в сім'ї нотаріуса близького до пуританських кіл. Дід Мільтона був католиком, який через навернення сина до протестантизму відмовив йому у спадку, тож той змушений був самостійно заробляти собі на хліб. Родина була середнього достатку.

Здобув освіту у школі св. Паала, заснованій у XVI ст. Тут він познайомився з Діодатті Чарльзом, сином італійського протестанта, заприятелював з ним і присвятив йому дві чудові елегії.

У 1625 шістнадцятирічний Мільтон вступив до Крайстс-коледжу Кембриджського університету. В 1632 закінчив університет, де отримав ступінь бакалавра (1626), а пізніше – магістра мистецтв.

Спочатку Мільтон мислив себе священиком, готувався до прийняття сану, писав вірші, переважно латинською та італійською мовами, на релігійні теми. Перша англійська поезія «На смерть чудового дитяти» (1628) була написана з нагоди смерті його племінниці Анни Філіпс. «Святкова прогулянка» та «Ранок Різдва Христового» (1629) написані з використанням барокової образності чудовими стансами, які засвідчили неабияку майстерність автора. У 1630 був написаний твір «Пристрасть», а згодом пасторальні «Аркади», представлені графині Дербі в Херфілді спільно з Г. Лоуесом, відомим англійським композитором, автором численних пісень. У 1631 з'явилися дві епітафії, присвячені кембриджському посильному Хобсону, «Про Шекспіра», а також епітафія маркізі Вінчестерській. Його знамениті «Життєрадісний» («L'Allegro»); «Задумливий» («Penseroso»), присвячені описові радощів від занять медитацією, є попередниками медитативної лірики XVIII ст., зокрема «цвинтарної школи», відлуння цих творів відчутне в «Елоїзі та Абелярі» А. Поупа. Вони написані в Кембриджі, а також в Хеммерсміті, куди батько Мільтона перебрався у 1631-1632. У двадцять чотири роки він залишив Кембридж і виїхав до батьківського маєтку Гортон (графство Бакингемшир), де провів шість років, займаючись самоосвітою.

У 1634 виходить його «Ad Patrem». У 1634 Мільтон (за порадою свого приятеля композитора Лоуеса) створив пастораль «Comus», яка була опублікована анонімно в 1637. Пастораль була поставлена в замку Ладлоу з нагоди призначення графа Джона Бріджуотера лордом-президентом Уельсу. Вочевидь, понад усе для означення жанру «Комуса» підходить пасторальна драма. Комус – ім'я язичницького бога, вигаданого самим Мільтоном, він – син Бахуса та Цірцеї, заводить подорожніх у ліс і обертає за допомогою чаклунства на звірів. Одна дама, що заблукала в лісі, потрапляє в полон до Комуса.

У 1637 Мільтон створив елегію «Лісіди» («Lycidas»). Найімовірніше, це пасторальна поема, присвячена пам'яті Едварда Кінґа, з котрим Мільтон навчався у Кембриджі і котрий утопився, вирушивши на кораблі в Дублін. Як і Мільтон, Кінг мав незвичайні поетичні здібності та виявляв зацікавленість до вивчення історії релігії. Хоча Кінг не був близьким приятелем Мільтона, його загибель дуже вплинула на останнього, викликавши в його душі помисли про передчасну смерть, про марноту людських прагнень і шанолюбних бажань. Ця поема містить чимало суперечливих висловлювань і думок Мільтона, котрий, вочевидь, перебував у стані душевного сум'яття після сильного потрясіння. Мільтон також страждав від неможливості втілити свої поетичні задуми.

Упродовж наступних тридцяти років Мільтон не створив значних творів, за винятком кількох віршів, написаних латиною та італійською мовами; сонетів, з яких варто згадати «Про недавню різанину в П'ємонті», послань до Кромвеля, Ферфакса, Вейна і композитора Лоуеса, з котрим співпрацював під час написання «Комуса» й «Аркадій», та деяких своїх юних друзів.

У 1638–1639 жив та мандрував Італією. У 1639 чутки про неминучу громадянську війну змусили його поїхати на батьківщину. 1640 року, напередодні Англійської революції, повернувся в Британію, зайнявся політичною діяльністю.

Публіцистика Мільтона 1640-х відображає розмаїття інтересів поета. Один за одним з'являються памфлети Мільтона: «Ареопагітика» («Areopagitica», 1644), «Іконоборець» («Eikonoklastes», 1649), «Захист англійського народу» («Pro Populo Anglicano Defensio», 1650). Мільтон виступає супротивником монархізму та прибічником буржуазної республіки. В «Ареопагітиці» вимальовується образ громадянина республіки, яким уявляє його собі Мільтон: людина-борець, котра відважно обстоює свої переконання.

Влітку 1642-го Мільтон відпочивав протягом місяця поблизу Оксфорда (з цих місць пішов його рід) і повернувся додому з нареченою, уродженою Мері Пауел. Усі її родичі були переконаними роялістами. Мільтон же був супротивником існуючої монархії. Він мав 33 роки, вона – 16. Через цей політичний конфлікт дружина покинула Мільтона вже через кілька тижнів після одруження і повернулася до батьків. Коли революційна влада почала їх утискати, Мільтон, який став на ту пору діячем революційного табору, врятував сім’ю дружини. Мері повернулася до чоловіка після двох років розриву. Вона народила чотирьох дітей і в 1652 померла під час пологів. Коли дружина покинула Мільтона, він написав трактат про розлучення (1645).

У 1645–1649 Мільтон відійшов від громадських справ. Біографи думають, що він був зайнятий обмірковуванням і збором матеріалів для «Історії Британії» (History of Britain).

В останній день січня 1649 в Англії прилюдно стратили Карла I; і не пройшло й двох тижнів, як Мільтон виступив у пресі з памфлетом «Обов'язки государів та урядів». Виступ пролунав надзвичайно різко, й у березні 1649 Мільтона призначили секретарем при Державній раді.

У 1649–1652 працював у Державній раді, вів міжнародну кореспонденцію Олівера Кромвеля.

Оскільки страта Карла І викликала обурення в Європі, потрібні були нові переконливі виправдання царевбивства. Мільтон написав латиною три апології страти короля: «Захист англійського народу», «Повторний захист» і «Виправдання для себе».

1650-ті роки стали для Мільтона важким десятиліттям, нещастя йшли майже безперервною низкою. У лютому 1652 він майже повністю осліп, у травні померла дружина. У червні, не доживши до року, помер єдиний син Джон. У 1656 Мільтон одружився з Катарін Вудкок, але на початку 1658 вона також померла. Тим часом і політичні, й релігійні справи у країні йшли, на думку Мільтона, дуже погано. Революція, покликана створити вільну республіку, обернулася диктатурою. Неухильно наростала тяга до повернення монархії – в особі Карла Стюарта.

І коли стало зрозуміло, що революція провалилася, і на порозі Реставрація, Мільтон опублікував три зухвалі й дуже відверті памфлети на захист свободи.

Воцаріння Карла II стало для Мільтона катастрофою. На якийсь час його ув'язнили, навіть життя його було в небезпеці, але зусиллями друзів він незабаром вийшов на волю. У цей час Мільтон осліп уже повністю.

Він розпочинає головну справу життя – написання біблійної поеми про Бога-Творця, про світ ангелів і про перших людей, про рай втрачений і повернутий. Сім років виснажливої праці віддав осліплий Мільтон втіленню свого грандіозного задуму. За спогадами друзів, поет нерідко проводив безсонні ночі в болісних роздумах, очікуючи натхнення. І коли воно приходило, він одразу кликав доньку й диктував їй пронизливі рядки.

«Втрачений рай» було завершено в 1665. Один із друзів Мільтона, прочитавши рукопис, сказав йому: «Ти багато говориш про втрачений рай, а чому нічого не скажеш про рай повернутий?» Незабаром Мільтон показав другові ще один рукопис. За обсягом він значно поступався першому й називався «Повернутий рай». У художніх описах боїв у світі незримому, де світлому воїнству Бога протистоять полчища темних сатанинських сил, явно чуються відзвуки громадянських воєн і релігійних зрад, що стрясали Англію.

Ці твори Джона Мільтона дуже повільно пробивали дорогу до читача. За життя автора вони були видані мізерним тиражем.

Джон Мільтон помер 8 листопада 1674 року у Лондоні.

Твори:
«Радісний» (L'Allegro), 1632 – ідилія.
«Замислений» (Il Penseroso), 1632 – ідилія.
«Комос» (Comus), 1634 – «маска», наполовину драматичний доробок.
«Люсідас» (Lycidas), 1637 – пасторальна елегія на згадку про університетського товариша.
«Про реформацію в Англії» (Of Reformation in England), 1641 – трактат, прозаїчний памфлет.
«Ареопагітика» (Areopagitica; A speech of Mr. John Milton for the Liberty of Unlicenc’d Printing, to the Parlament of England), 1644 – полемічний трактат.
«Іконоборець» (Eikonoklastes), 1649.
«Обов'язки государів та урядів» (The Tenure of Kings and Magistrates), 1649 – політичний памфлет.
«Захист англійського народу» (Defensio pro populo Anglicano), 1650, 1654 – політичний памфлет на захист страти Карла І.
«Повторний захист» (Defensio secunda), 1654 – політичний памфлет на захист страти Карла І.
«Виправдання для себе» (Defensio pro se), 1655 – політичний памфлет на захист страти Карла І.
«Про християнське вчення», 1655–1660.
«Швидкий і легкий шлях встановлення вільної республіки», 1660.
«Втрачений рай» (Paradise Lost), 1667 – поема.
«Історія Британії» (History of Britain), 1670.
«Повернений рай» (Paradise Regained), 1671 – поема.
«Самсон-борець» (Samson Agonistes), 1671 – героїчна трагедія.