Юлія Байда. Вчитель, який змінив моє життя

   Я був чесним з тобою. Завжди. Я тебе ніколи не зраджував, але я запрошував її до парку на наше місце. А одного разу вона гладила білочку… А я так задивився не неї, що не помітив, як інша рудохвоста викрала з моєї руки всі горішки. Як же ми тоді сміялися!  
   Я спілкувався із нею таємно від тебе і познайомив її зі своїми батьками. Вона дуже  сподобалася моїй мамі!       
   А коли ти телефонувала, я не міг відповідати, бо пив з нею обліпиховий чай. Той самий обліпиховий чай, який я не любив пити… Але я помилявся. Чай дійсно з присмаком осені!        
   А коли ти кликала мене морозними вечорами на каток, я писав тобі, що погана погода, і я не маю бажання кудись їхати…  Але коли це писала вона, я біг до її дому в ожеледицю на інший кінець міста…  Аби тільки заглянути в її очі, поцілувати у щоку… І, червоніючи, чалапав додому…      
   Одного ранку, прокинувшись, зрозумів, що я її люблю! Люблю її так, як не зміг полюбити тебе...
  Мені просто захотілося жити і робити все, аби їй було добре поруч зі мною!

Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»