Юлія Байда. Вчитель, який змінив моє життя
Я був чесним з тобою. Завжди. Я тебе ніколи не зраджував, але я запрошував її до парку на наше місце. А одного разу вона гладила білочку… А я так задивився не неї, що не помітив, як інша рудохвоста викрала з моєї руки всі горішки. Як же ми тоді сміялися!
Я спілкувався із нею таємно від тебе і познайомив її зі своїми батьками. Вона дуже сподобалася моїй мамі!
А коли ти телефонувала, я не міг відповідати, бо пив з нею обліпиховий чай. Той самий обліпиховий чай, який я не любив пити… Але я помилявся. Чай дійсно з присмаком осені!
А коли ти кликала мене морозними вечорами на каток, я писав тобі, що погана погода, і я не маю бажання кудись їхати… Але коли це писала вона, я біг до її дому в ожеледицю на інший кінець міста… Аби тільки заглянути в її очі, поцілувати у щоку… І, червоніючи, чалапав додому…
Одного ранку, прокинувшись, зрозумів, що я її люблю! Люблю її так, як не зміг полюбити тебе...
Мені просто захотілося жити і робити все, аби їй було добре поруч зі мною!
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
