Мартусь Катерина. Вчитель, який змінив моє життя
Маленький учитель
Того року травень був теплим. З третього поверху пологового будинку виднілися святкові букети каштанового суцвіття, небо набувало все більш насиченого кольору і пташки, якщо прислухатись, наспівували саму весну.
В той час все здавалося яскравішим, гучнішим і вагомішим, адже рівень моєї чутливості був на максимумі. Я готувалася стати мамою... Момент народження дитини не можна порівняти ні з чим. Це щось неймовірне! Це тайна божественного замислу, космос, навіть магія...
За час вагітності мене не покидала думка: я зараз маю два серця, дихаю за двох і сприйняття цього світу моїми очима передається до крихітки всередині, а, отже, я - її Всесвіт. Сам момент народження, як величезний ластик, стер і страхи, і болі, і вагання, і настав час ейфорії - я вперше в житті побачила своє майбутнє, своє продовження, свою доню...Сльози лилися самі по собі, десь фонили голоси медперсоналу: не плач, трохи потерпи, не всі народжують легко. Байдуже. Фізичні відчуття відійшли на сотий план. На мене дивилося моє щастя, мій стимул і мій Всесвіт. Я ніколи раніше не відчувала в собі такої сили, як в момент народження донечки. Парадокс виходить. Віддавши всю енергію в процесі, я наче переродилася. В мені циркулювала колосальна сила, нова і незвідана - сила материнства.
Через роки, гортаючи щоденник, де педантично описаний кожен новий виточок розвитку дитини, розумію лише одне: раніш, туманне поняття "щастя", тепер має цілком реальні обриси. І я знаю його ім',я, зріст, вагу, колір очей...і чую, як мене кличе, найніжніший голосочок: "Мама".
Моя доня і є мій учитель. Вона надала змісту і сенсу всьому моєму існуванню. Вона стимулює мене до навчання, до вдосконалення, до життя! І я маю бути гідним прикладом. Адже своєю мамою вона обрала саме мене.
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
