Що таке правдоподібність? (Визначення та приклади)

Давайте дізнаємося всю правду і нічого, крім правди.

Автор: Джейсон Гелерман

Кінорежисери, письменники й інші митці прагнуть занурити свою аудиторію у вигаданий світ, який вони сконструювали. Цей світ має бути правдивим і здаватися реальним.

Існує один літературний прийом, який втілює все це і навіть більше. Це концепція правдоподібності. Але що це таке? І як вона впливає на те, як ми сприймаємо історії?

У цій статті ми дамо їй визначення, розглянемо кілька прикладів і покажемо, як можна використовувати її у власних проєктах.

Готові?

Давайте зануримося разом.

Визначення правдоподібності

Правдоподібність походить від латинських слів verum (правда) i similis (подібний) та означає схожість на правду або подобу правди у творі.

По суті, це життєподібність або переконливість наративу. Це не означає, що історія повинна точно відображати реальне життя, але що вона здається реальною і послідовною у власному всесвіті…

Чому правдоподібність важлива для режисерів?

Найважливішою частиною правдоподібності є те, що вона допомагає побудувати довіру між аудиторією та оповідачем.

Вона дозволяє глядачам призупинити невіру і прийняти події історії, навіть якщо ці події фантастичні чи малоймовірні.

Коли історія зберігає правдоподібність, аудиторія може більше співпереживати, бо світ і персонажі здаються справжніми.

Ось чого це допомагає досягти:

1) Призупинення невіри. В основі будь-якого наративного фільму лежить бажання змусити глядачів забути, що вони спостерігають за вигаданою реальністю. Правдоподібність допомагає призупинити невіру глядачів, дозволяючи їм зануритися у світ фільму без постійного нагадування про те, що це вигадка.

2) Емоційне залучення. Автентичність світу фільму, його персонажів та подій робить емоції реалістичними. Коли глядачі вірять у світ, який їм демонструють, вони більше переживають за персонажів та переймаються їхньою долею.

3) Внутрішня узгодженість. Світ зі своїм набором правил і логікою, навіть якщо він відрізняється від нашого, повинен бути логічним. Ця узгодженість, або внутрішня правдоподібність, допомагає уникнути розгубленості аудиторії та підтримує довіру до наративу.

4) Впізнаваність. Навіть у найбільш фантастичних чи абстрактних ситуаціях елементи правдоподібності можуть зробити персонажів і ситуації впізнаваними для глядачів. Ця впізнаваність може захопити аудиторію, надаючи їй знайомі орієнтири у незнайомій місцевості.

5) Тематичний резонанс. Часто режисери використовують свої твори для дослідження глибоких і складних тем. Правдоподібність може зробити ці теми більш відчутними та резонансними, подолавши розрив між оповіддю фільму та ширшим контекстом реального світу.

6) Достовірність. Особливо для фільмів, основаних на реальних подіях або усталеній історії, дотримання правдоподібності забезпечує повагу до першоджерела і часто додає достовірності. Це особливо актуально для таких жанрів, як байопіки, історичні драми й екранізації. Забезпечення правдоподібності допомагає глядачам зосередитися на передбачуваній наративній подорожі.

7) Побудова довіри. З часом режисери можуть здобути репутацію творців правдоподібних світів, що може сприяти зміцненню довіри аудиторії. Ця довіра означає, що глядачі охочіше йдуть за цими режисерами в різні оповіді, знаючи, що на них чекає цілісна та захоплива історія.

8) Посилення художньої виразності. Правдоподібність не означає суворого дотримання реальності. Кінематографісти можуть стилізувати свої роботи, викривляючи або посилюючи реальність, але якщо вони роблять це з розумінням правдоподібності, вони можуть створювати унікальні, художньо виразні світи, які все одно здаватимуться глядачам справжніми.

Приклади правдоподібності в кіно та на телебаченні

Правдоподібність у кіно та телебаченні означає переконливість або видимість правди у творі, навіть якщо цей твір точно не відображає реальне життя.

Ось кілька прикладів, що демонструють, як різні жанри та історії можуть створити відчуття автентичності:

1) “Втеча з Шоушенка” (1994). Хоча це і художній фільм, детальне зображення життя у в’язниці Шоушенк, включаючи динаміку взаємин між ув’язненими й охоронцями, а також плин часу, надає цій історії потужного відчуття достовірності.

2) “Гра престолів” (2011-2019). Незважаючи на драконів, білих блукачів і магічні елементи, серіал будує світ зі своїми внутрішніми правилами, політикою та культурою. Глибина історії разом зі складними мотиваціями персонажів створює відчуття реалістичності у фентезійного світу.

3) “Врятувати рядового Райана” (1998). Початкова сцена фільму, що показує висадку десанту в день Д на пляжі Омага, здобула визнання за реалістичне зображення жахів війни, що занурює глядачів у хаос і жорстокість війни.

4) “Пуститися берега” (2008–2013). Перетворення Волтера Вайта зі скромного вчителя хімії на головного виробника метамфетаміну здається реалістичним завдяки детальному дослідженню його мотивацій, рішень і дедалі серйозніших наслідків його вчинків.

5) “Дроти” (2002–2008). Цей серіал фіксує життя різних мешканців Балтимора – від поліцейських до наркодилерів, від журналістів до школярів. Тонке зображення системних проблем, переплетене з особистими драмами та автентичними діалогами, створює глибоке відчуття реалістичності.

6) “Чорнобиль” (2019). Цей мінісеріал від HBO показує жахливі події Чорнобильської атомної катастрофи. Глибоко занурюючись у події, рішення та наслідки, а також ощадно використовуючи засоби драматургії, він реалістично зображує трагічну історичну подію.

7) “Божевільні” (2007–2015). Серіал занурює глядачів у світ реклами 1960-х років. Ретельна увага до деталей епохи – від костюмів і декорацій до суспільних норм і особистісної динаміки – дає змогу створити справжню картину тієї доби, яка викликає непідробні емоції.

8) “Фарґо” (1996). Натхненний однойменним фільмом братів Коенів, серіал передає атмосферу життя Середнього Заходу США, поєднуючи детектив, драму і чорний гумор. Реалістичність шоу також посилюється повторюваним (хоча й неправдивим) твердженням про те, що зображені події є реальними.

Ці приклади демонструють, що правдоподібність — це не просто зображення реальності, якою ми її знаємо. Йдеться про створення наративу і світу, настільки продуманих і послідовних, що в контексті історії все здається реальним і переконливим.

Незалежно від того, чи це сувора кримінальна драма, чи фентезі-епопея, збереження відчуття автентичності забезпечує занурення глядачів у художній світ твору.

Правдоподібність — це потужний інструмент для оповідачів, який дозволяє створювати світи і персонажів, що глибоко резонують з аудиторією.

Розуміючи та використовуючи цю концепцію, кінематографісти можуть створювати захопливі та переконливі оповіді, які витримують випробування часом.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «What Is Verisimilitude? (Definition and Examples)» на сайті No Film School 6 листопада 2023 року.

З англійської переклали Ірина Бачуріна та Каріна Липка