10 порад по сценарію, які сценаристи сиквелів хочуть, щоб ви знали

Коли справа доходить до створення сиквелів, виникає великий тиск, тому сценаристи хочуть допомогти вам.

У Голлівуді є два типи сценаристів сиквелів. Є ті, хто заслужив можливість відштовхуватися від своїх попередніх робіт, а є ті, кого наймають для того, щоб взяти існуючу історію і створити щось нове.

Створювати сиквел улюбленого фільму надзвичайно складно через необхідність відповідати очікуванням фанатів, які полюбили оригінал. Ці фанати хочуть пережити свій досвід від перегляду першого фільму, а студії - повторити фінансовий (і критичний) успіх першого фільму.

Для сценариста дуже важливо знайти баланс між очікуваннями кіностудії та глядачів. Вони не можуть дозволити собі надто великих творчих поворотів, бо це може зіпсувати те, що робило оригінальний фільм особливим, але сценарист не може залишатися надто близьким до оригіналу, інакше він зіткнеться з негативною реакцією на те, що не підійшов до оповіді з нової перспективи, не розкрив світ фільму трохи більше.

Тож як написати успішний сиквел до улюбленого фільму? Vulture поспілкувався з 10 сценаристами, котрі з різним успіхом працювали в різних жанрах сиквелів, і ось що вони дізналися.

Не руйнуйте свого бачення через страх бути відкинутим

Майкл Грін зіткнувся з непростим завданням написати фільм «Той, що біжить по лезу 2049». Грін мав перевагу в тому, що розробляв сценарій фільму разом з Рідлі Скоттом, тому зміг представити свою історію та отримати благословення Скотта на те, щоб слідувати своїй інтуїції.

Грін підходив до процесу написання, кажучи собі: «Гаразд, я зроблю все, що зможу, а якщо їм не сподобається, вони завжди можуть найняти когось іншого».

Якщо ви вже сумніваєтеся у своїй ідеї і розриваєте її на частини, перш ніж вона буде записана, то ви робите собі величезну ведмежу послугу. Грін хотів зберегти Ріка Декарда в історії, але хотів відкрити інший світ, створивши розповідь про когось іншого.

«Зрештою, це все фанфік», — сказав Грін.

Вам не обов’язково бути фанатом оригінального фільму

Не всім подобається оригінальний фільм, для якого вони пишуть продовження, і це нормально. Деніел Вотерс опинився саме в такій ситуації, коли його найняли написати продовження «Бетмена» Тіма Бертона.

Замість того щоб зосередитися на сюжетних елементах «Бетмен повертається», Вотерс зосередився на персонажах.

«Це був якийсь дивний фільм про дивних людей, які взаємодіють у місті, і я не переймався цим від А до Я», — сказав Вотерс. Тім Бертон не дав Вотерсу жодних конкретних вказівок, оскільки режисер не хотів, щоб фільм пов’язувався з першим Бетменом, і Вотерс опинився в цікавому скрутному положенні, коли йому не потрібно було слідувати минулим історіям персонажів Жінки-кішки та Пінгвіна.

«Бетмен повертається» — це фільм про супергероїв і лиходіїв, які живуть разом у кримінальній столиці світу DC. Хоча Вотерс був незадоволений написаним ним сценарієм, він вважає, що створив версію персонажів DC, яка відповідає світу Тіма Бертона.

Прочитайте діалог вголос

В улюблених оригінальних фільмах є улюблені персонажі, котрі мають дуже особливі діалоги, які будуть цитуватися до кінця віків. Коли діалог персонажа почне змінюватися, шанувальники помітять і відчують, ніби їхній герой представлений неправильно.

Сценарист «Живи вільно або помри» та «Міцний горішок» Марк Бомбек зіткнувся з проблемою вдосконалення голосу Джона МакКлейна. Часто він зачитував написаний ним діалог, у своїй найкращій іпостасі Брюса Вілліса, намагаючись імітувати дотепні та круті репліки, які роблять МакКлейна веселим героєм, за якого варто вболівати.

Пам’ятайте, що ви не зможете задовольнити всіх

Бренон Брага та Рон Мур взялися за написання свого першого фільму «Зоряний шлях: Покоління», який стане сьомим фільмом із серії фільмів «Зоряний шлях» та продовженням телешоу. Брага і Мур зіткнулися з багатьма проблемами: два різних сценаристи, шанувальники, брак досвіду та бачення сюжету студією.

Під час тестування фільму глядачі не відреагували на оригінальну безцеремонну смерть Кірка (Вільям Шатнер) у фіналі. Глядачі ненавиділи це, і Брага та Мур переписали кінцівку, щоб вона була більш видовищною. Шанувальникам все ще не подобалася думка про смерть Кірка, але ця історія сподобалася Шатнеру та студії.

«Ти завжди в глибині душі думаєш про реакцію шанувальників. З фільму «Зоряний шлях» ми зрозуміли, що неможливо задовольнити всіх», — каже Брага.

Продовжуйте історію, а не повторюйте її

«Джон Уік» - це історія про помсту, яку всі миттєво оцінили, насолоджуючись трюками, операторською роботою та добре продуманим сюжетом. Коли студія вирішила зняти сиквел, Дерек Колстад отримав завдання написати новий фільм, який би не поступався, а то й перевершував перший.

Колстад візуалізував світ Джона Уіка як ковдру, яку він міг би доповнювати залежно від розвитку франшизи, дозволяючи додавати все більше і більше шматочків, щоб створити повністю реалізований і функціональний світ.

«У сиквелах ти хочеш трохи відхилитися від головного героя, щоб на 3 відсотки змінити точку зору глядача на світ навколо. Тоді, коли ти повертаєшся до головного героя, це як: «О, так, бляха-муха, Джон Уік!» - каже Колстад.

Вчіться на досвіді

Рід Каролін хотів відокремити фільм «Супер Майк XXL» від більш серйозного та похмурого світу стриптизу, який досліджувався у першій частині. Каролін хотів створити дорожню комедію, яка б висвітлювала світлішу та фантастичнішу сторону танців, які вони з Ченнінгом Татумом полюбляли.

«Ми не могли натішитися цим», — каже Каролін.

Він поїхав до Ванкувера, щоб поговорити з Татумом про те, що відбувалося, коли він ходив на з'їзди стриптизерів у пошуках натхнення для сценарію. Татум пригадав, що всі залазили в кузов U-Hauls, кайфували від екстазі, відривалися, розмовляли, а потім йшли танцювати.

Ця історія надихнула Керолін створити момент, коли реальність зустрілася з фантазією, і це «було моментом, коли це стало реальним, якимсь дивним і вийшло за межі звичайного сценарію», – каже Керолін.

Досліджуйте теми й елементи оригінального фільму

«Крип 2» не був сиквелом, який мав існувати як продовження фільму «Крип». Натомість Патрік Брайс хотів, щоб у фільмі була схожа тематика першого фільму.

Фільм жахів змушує сценаристів відповідати на запитання «Чому ця людина все ще тут? Чому вони наражають себе на небезпеку?», і створення логічної відповіді розкриває більше про героїв історії та їхні наміри в дивовижному світі жахів.

Цей жанр також може викликати підвищену емоційну реакцію, оскільки персонажі стикаються зі смертю.

Продовження не обов’язково має бути справжнім продовженням

Продовження Кента Осборна «Дядя Кент 2» не має абсолютно нічого спільного з оригінальним фільмом, і в цьому суть.

Осборн хотів створити продовження фільму «Дядя Кент», але не міг точно зрозуміти, якою буде історія. Одного вечора Осборн вирішив, що буде просто писати, доки його не полишить натхнення.

Написання будь-якої ідеї може привести до усвідомлення, що в цій простій ідеї є значно більша історія. Продовження не обов’язково повинно мати прямий зв’язок із першим фільмом, а може бути іншою історією, яка стосується того самого персонажа в інший період його життя.

Докладніше про те, що зробило перший фільм незабутнім

Ларрі Гросс задумав ще «48 годин» як послугу для зірки, котрою став Едді Мерфі з моменту виходу першого фільму. Гросс хотів дати Мерфі свободу демонструвати свою екстремальну поведінку, проти якої спочатку виступала студія.

Цей фільм був любовним листом до Мерфі, і Гросс знав, що зможе написати сценарій, який підкреслить комедійні моменти Мерфі, що змусить аудиторію падати від сміху.

Не бійтеся бути дивним

«Відьма з Блер» була мінливою франшизою, яка так і не отримала повноцінного сиквелу, що міг би стати поруч з оригінальним фільмом. Саймон Барретт і режисер Адам Вінгард спробували створити продовження оригінального фільму в 2016 році, але планували підійти ближче до існуючої міфології, а не створити щось дивне чи оригінальне.

«Коли ви вгадуєте бажання глядача, ви часто стаєте на хибний шлях», — каже Баррет. Баррет і Вінгард мали творчу свободу, коли справа дійшла до створення «Відьми з Блер», але вони вирішили створити щось більш мейнстрімове, що сподобалося б гіпотетичній аудиторії.

Коли ви починаєте створювати щось для гіпотетичної людини, ви більше не створюєте мистецтво, яке промовляє до вас як до письменника чи режисера.

Як творча людина, ви маєте робити те, що вважаєте гарним. Якщо ви робите щось не так, вчіться на помилках і пробуйте знову.

Джерело: Vulture

Переклала Могильна Тетяна