Самосвідомість. Фундамент ЕІ
Є люди, які приховані від себе. Коли їх запитують, чому вони гніваються, турбуються чи сумують, вони думають: «Але ж це зовсім не так!» Коли зрідка в поле їхньої уваги потрапляє прискорений пульс або серце, що сильно б'ється, вони не розуміють, чому це так. Коли їм погано емоційно, вони не знають причин своїх страждань. Вони не можуть точно назвати свою поточну емоцію. Їхній «емоційний словниковий запас» може бути крихітним. Вони більше орієнтовані на сигнали із зовнішнього світу, а внутрішній світ є для них таємницею. Вони мало знають про ті емоційні сигнали, які виникають у їхніх тілах.
Є люди, які добре усвідомлюють себе. Вони розуміють емоційні повідомлення, які посилає їм тіло, та усвідомлюють свої думки. Коли вони «заводяться» через безладдя вдома і влаштовують прочухана домочадцям, вони розуміють, що причина – у дикій пробці, яку їм довелося відстояти по дорозі з роботи. Вони часто відчувають те, що і їх співрозмовник, буквально «заражаються» емоціями. Під час фізичних тренувань та після них такі люди добре відчувають зміни в тілі.
Самосвідомість і її оптимальний рівень
Самосвідомість це розпізнавання своїх почуттів, коли вони виникають. Це знання своїх емоцій. А емоції за своєю суттю миттєві алгоритми, які спонукають нас до дії.
Як і у всьому, у самосвідомості важливий баланс. Занадто усвідомлюючу себе людину можуть постійно атакувати занадто гучні повідомлення про стан тіла і розуму, це може бути просто нестерпно і навіть призвести до паніки. Чутливість до чужих емоцій може стати причиною вигоряння та виснаження.
А абсолютно несприйнятливі до сигналів свого тіла люди можуть пропустити сигнали про виснаження, перенапруження, надмірний стрес. Дуже слабке усвідомлення свого емоційного стану не дозволить людині регулювати свої емоції, втихомирювати себе вчасно, не доводити до вибуху.
Річард Девідсон, один із провідних у світі дослідників афективної нейронауки, виділяє самосвідомість як один із шести аспектів емоційного типу. Унікальна комбінація того, де ми знаходимося в кожному аспекті, визначає наш загальний емоційний тип. Кожен із аспектів має свій специфічний нейронний профіль та серйозно впливає на наше емоційне життя.
Медитація і самосвідомість
Парадоксально, але практики усвідомленості можуть допомогти як підвищити самосвідомість, так і зменшити її.
Якщо людина слабко розпізнає сигнали тіла, медитація їх посилює, збільшуючи активність у центральній частині мозку. Внутрішні відчуття стануть більш помітними та яскравими.
Якщо внутрішні відчуття занадто сильні та заважають життю, медитація зробить вашу реакцію на них менш помітною, зменшивши активність амігдали та орбітофронтальної кори. У результаті зменшиться внутрішніх перешкод і стане більше спокою.
Саме самоусвідомлення є основою емоційного інтелекту, а медитація усвідомленості може стати ключиком для його розвитку.
«Здатність іноді відстежувати почуття має вирішальне значення для психологічної проникливості і розуміння самого себе. Нездатність помічати свої справжні почуття залишає нас на їхнє свавілля. Люди, більш впевнені у своїх почуттях, виявляються найкращими лоцманами свого життя, менше сумніваючись у правильності особистих рішень, починаючи з того, на кому одружитися або за кого вийти заміж, і закінчуючи тим, за яку справу взятися», — пише провідний світовий експерт з емоційному інтелекту Деніел Гоулман.
Створення умов
Крім медитації можна вплинути на рівень самосвідомості, створюючи собі відповідні умови. Внутрішні почуття – це сигнали, які ми налаштовані сприймати, а навколо нас – перешкоди. Якщо ви хочете підвищити самосвідомість – зменшуйте кількість перешкод. Одна річ за раз, менше фонових відволікань (музика, телевізор).
А якщо хочете знизити свою чутливість до внутрішніх сигналів, навпаки, збільшіть кількість перешкод. Перемикайтеся зі справи на справу, дивіться кіно та переписуйтесь, слухайте музику під час роботи. Все це «з'їсть» ресурс вашої уваги і залишиться менше для сприйняття внутрішніх сигналів. Але краще медитуйте!
