Девід Кроненберґ — майстер гротескної наукової фантастики
Девід Кроненберґ зняв понад 20 художніх фільмів у найрізноманітніших жанрах, але найбільш відомим він залишається завдяки провокаційним науково-фантастичним стрічкам 1980-х років, таким як «Муха» та «Відеодром». Письменник-гуморист Том Ґеренсер — давній шанувальник мистецького бачення Кроненберґа.
«Він абсолютний геній, і він поєднав це з абсолютною майстерністю ремесла», — говорить Ґеренсер в епізоді 533 подкасту «Путівник по Галактиці для ґіків» («Geek’s Guide to the Galaxy»). «Часто ви бачите тільки щось одне. Ви бачите когось, хто діє дуже професійно і може створити хороший фільм, або когось, хто є генієм, який постійно експериментує, створюючи як хороші, так і погані фільми. Але поєднання обох цих якостей — це рідкість».
Письменнику-фантасту Метью Креселю подобається, як у таких фільмах Кроненберґа, як «Відеодром» та «Екзистенція» розмивається межа між біологією та технологіями. «Навіть якщо він говорить про технології, часто вони не такі, якими ми їх собі уявляємо, — каже Кресель. — Ми не бачимо комп’ютерів і миготливих лампочок. Часто вони біологічні, або просто на задньому плані, що я вважаю дуже цікавим. Ви не побачите цього у багатьох фільмах, на телебаченні та в медіа».
Кроненберґ працював з багатьма найкращими голівудськими акторами, серед яких Майкл Айронсайд, Джеф Голдблюм та Віґо Мортенсен. Сценаристці Андреа Кайл особливо сподобався Джеймс Вудс у ролі недобросовісного телепродюсера Макса Рена у фільмі «Відеодром». «Значна частина геніальності Кроненберґа полягає в його кастинґу, — говорить вона. — Він обирає ідеальних акторів на свої ролі. Джеймс Вудс ідеально підходить на цю роль. Він виглядає як недобросовісна людина, він поводиться аморально. Він ідеальна людина для цієї ролі, балакучий, підлий шахрай, який дозволяє подіям взяти над ним гору».
Останній проєкт Кроненберґа — «Злочини майбутнього», приголомшливе дослідження садомазохізму та модифікації тіла. Ведучий подкасту «Путівник по Галактиці для ґіків» Девід Бар Кіртлі не був фанатом фільму, але він все одно захоплюється Кроненберґом через те, що той пішов на ризик. «Зараз так мало науково-фантастичних фільмів, які не є франшизами, не є касовими блокбастерами, які піднімають серйозні питання, мають художнє бачення і є оригінальними, і цей фільм, безумовно, є всім цим, — говорить він. — Я не був у захваті від нього, але ви повинні поважати того, хто має художнє бачення, а не просто хоче випускати шаблонні фільми».
Слухайте повне інтерв’ю з Томом Ґеренсером, Метью Креселом та Андреа Кайл у 553-му епізоді «Путівника по Галактиці для ґіків». А нижче ви можете ознайомитися з деякими основними моментами обговорення.
Том Ґеренсер про фільм «Сканери»
Це абсолютна класика. Я був у шостому класі, коли цей фільм вийшов. Всі у школі говорили про нього, всі його цитували. Усі казали: «Я висмокчу твій мозок досуха». Я побачив цей фільм лише пізніше. Мій друг Ґреґ показав мені ту відому сцену, і я подумав: «Чорт забирай, це дуже страшно». А сцену, де голова хлопця вибухає, обговорювали роками. І досі, якщо я згадую слово «сканери», навіть якщо я думаю про щось, що не має нічого спільного з фільмом, я уявляю, як вибухає голова того хлопця.
Метью Кресель про фільм «Муха»
Перехід персонажа Сета Бандла — Джефа Голдблюма — від цього впевненого в собі, але трохи сором’язливого вченого, якого явно приваблює ця жінка, до цієї божевільної, кровожерливої мухоподібної істоти, був настільки послідовним і досконалим. ... Я забув багато сцен тілесного горору, наприклад, де його вирвало на руку хлопця, і вона розчинилася, або армрестлінг у барі, де він ламає руку хлопцю, і кістка вилазить назовні. Я такий: «О, точно, я про це забув!». Боді-горор був, звісно, гротескним, але якимось робом йому вдалося зробити це так, що він не відчувався зайвим чи невиправданим. Просто відчувалося, що це вписується в сюжет.
Андреа Кайл про фільм «Екзистенція»
Моя перша думка, коли [Дженіфер Джейсон Лі] увійшла і всі почали аплодувати, була: «О, повна кімната чоловіків, які аплодують жінці-геймдизайнерці. Це фантастика». Але мені це дуже сподобалося. Сама історія здалася мені дуже переконливою, і мені припав до душі світ, який вони створили, і динаміка між двома персонажами. Це був перший фільм з цієї серії, де мені дійсно перехопило подих. Сцена, де він їсть їжу в китайському ресторані, була жахливою. А потім неігрові персонажі і те, як вони рухаються, коли чекають на розмову. Мені просто дуже сподобався цей епізод. Я відклала усі справи і просто дивилася його.
Девід Бар Кіртлі про фільм «Злочини майбутнього»
Задум про те, що люди пристосовуються до того, щоб харчуватися токсичними відходами, — це крута ідея. Я не знаю, чи читав Девід Кроненберґ Паоло Бачиґалупі, але це нагадує мені його оповідання «Люди з піску та шлаку», яке є одним з моїх улюблених науково-фантастичних творів. Тож я вважаю, що це класна ідея, і тут є кілька вражаючих образів. Є сцена, де Віґо Мортенсен і Леа Сейду обіймаються оголеними, під час чого машина, своєрідний «автодок», врізається в них. Я подумав, що це крутий кадр. А ще є художник, який зашиває собі очі й рот, надягає вуха й танцює інтерпретаційний танець, і я гадаю, що це чудовий момент. Тож у фільмі були речі, які мені сподобалися.
Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «David Cronenberg Is the Master of Grotesque Sci-Fi» в журналі Wired 11 березня 2023 року.
Переклали Ліана Верещака та Катерина Шарабура
