Прем'єра незвичайної вистави
Минулого тижня у малій залі Дніпропетровського палацу піонерів яблуку не було де впасти. Тут відбулася прем'єра вистави «Пригоди Комісарова та його друзів» молодіжного авангардного театру «ЖУЙ».
Глядачі, затамувавши подих, чекали на початок постановки. Ще б пак, адже театр зарекомендував себе як щось неординарне, що не вписується в рамки «так треба» і «так правильно». Оригінальний підхід, експерименти на сцені, різні імпровізації, пошук нових форм вираження почуттів та використання унікальних технічних засобів — візитна картка театру «ЖУЙ».
Те, що на глядачів чекає щось новеньке, було зрозуміло на самому початку вистави. Замість декорацій — три стільці, на яких, власне, відбувалося все дійство. Коли ж на сцену вийшли артисти, загальна думка про те, що в залі для глядачів вибухне емоційна «бомба», тільки посилилася.
Усміхнена «хіпі», монотонний лікар, похмурий сторож, незвичайний буддист, дитина і закутаний у простирадло Комісаров самі собою не давали думці розвиватися у правильному напрямку. Різні часи, течії, не взаємопов'язані між собою люди виглядали вкрай не гармонійно. Але це тільки посилило інтерес публіки.
Дія вистави починалася з того, що до головного героя викликали лікаря. Побачивши його, Комісаров розвеселився, забувши про хворобу, що його мучила.
Одержимий своїми ідеями, вважаючи їх більш ніж геніальними, він змушує писати лікаря під диктовку свої великі думки, які змінюються щохвилини. Вловити, про що думає і що саме хоче сказати головний герой, неможливо - то він погоджується сам із собою, то відразу суперечить раніше сказаному.
До речі, сама вистава побудована дуже незвичайним чином. Тут якось все дуже буквально, але в той же час суперечливо. Наприклад, вирішивши покликати своє кохання, Комісаров вигукує ім'я Надія, або оголошуючи про те, що з'являться шестеро хлопців, зал ніяк не очікує побачити трьох дівчат. І подібний абсурд супроводжує фактично кожну фразу та будь-яку дію акторів.
Оригінальність постановки також у тому, що тут переносні мовні звороти набувають найбільш буквального характеру. Коли Комісаров, натхненний черговою думкою, вирішує віддати своє серце народу, до нього запрошують лікаря. Останній має зробити операцію з видалення серця, адже саме їм герой і освітлюватиме шлях людству.
За сценарієм тут виходить невелика проблема — серця у Комісарова немає. Зовсім не засмучуючись із цього приводу, для доброї місії він вирішує пожертвувати свої мізки.
Далі на сцені з'являється сумний клоун з самотньою темною повітряною кулькою. Цей персонаж одержимий ідеєю про утиск прав дітей їхніми власними батьками. З цього приводу він навіть читає кілька хвилин дуже заплутану лекцію, у яку неможливо вникнути. Вона більше нагадує набір слів, але все ж таки простежити головну думку за деякими фразами вдається.
Монотонні обурення клоуна перериває непритомний Комісаров, що лежить з мозком у руках. Ось тут і знаходиться «просвітницькому органу» застосування. Мізки забирає клоун, залишивши замість них на згадку їхньому колишньому власнику повітряну кульку. На цій дещо байдужій ноті вистава закінчується.
Незважаючи на багато не дуже зрозумілих речей, прем'єра викликала бурю позитивних емоцій, не залишивши нікого байдужим. Неординарність постановки та оригінальність ідеї глядачі оцінили дуже високо. Вистава не лише зібрала повну залу та викликала масу овацій, а й придбала своїх шанувальників.
Людмила Левченко
